Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Бюджетна система

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Оборонний бюджет

Забезпечення необхідного рівня військової безпеки України передбачає формування оборонного бюджету. Оборонний бюджет України становить частину ВВП, що в результаті його перерозподілу набуває форми централізованого цільового фонду фінансових ресурсів з подальшим використанням на потреби оборони країни. Оборонний бюджет складається з планових і позапланових видатків. Планові видатки спрямовані на утримання військових формувань і становлять основну частку оборонного бюджету. Позапланові видатки пов'язані з необхідністю ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути під час проведення військових навчань, зруйнування складів і сховищ вибухових, радіоактивних і токсичних речовин і відходів та інших непередбачених подій.

Оборонний бюджет специфічний за своєю структурою і є важливою складовою державного бюджету.

Планування видатків на національну оборону й правоохоронну діяльність є невід'ємною частиною планування видатків державного бюджету на наступний фінансовий рік і здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків.

Оборонний бюджет України становить частину ВВП, що в результаті його перерозподілу набуває форми централізованого цільового фонду фінансових ресурсів з подальшим використанням на потреби оборони країни.

Військово-економічною й нормативно-правовою основою формування оборонного бюджету України є закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради й Кабінету Міністрів України з питань оборони; накази й директиви Міністерства оборони України та інших відповідних міністерств з фінансово-економічних питань тощо.

Основним завданням у процесі фінансового планування є правильне визначення потреби в коштах на утримання Збройних сил України, здійснення контролю щодо ефективного витрачання бюджетних коштів.

Фінансове планування та фінансування Збройних сил України здійснюється через:

  • - визначення потреби в коштах Міністерства оборони на плановий рік, складання плану розподілу коштів за видами Збройних сил України, військовими частинами та установами;
  • - своєчасне отримання бюджетних асигнувань на фінансування потреб Міністерства оборони України, а також своєчасне переказування коштів видам Збройних сил України, оперативним командуванням, військовим частинам та установам;
  • - систематичне уточнення потреби в коштах протягом року і своєчасне коригування планів фінансування й анулювання залишкових сум;
  • - здійснення оперативного обліку і контролю за використанням коштів, за станом фінансування.

Оборонний бюджет складається з планових і позапланових видатків. Планові видатки спрямовані на утримання військових формувань і становлять основну частку оборонного бюджету. Позапланові видатки пов'язані з необхідністю ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути під час проведення військових навчань, руйнування складів і сховищ вибухових, радіоактивних і токсичних речовин і відходів та інших непередбачених подій.

Забезпечувальні управління в установлений термін подають до Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України кошториси витрат за видатками, які перебувають у їх віданні, а також кошториси витрат на оплату службових відряджень, видавничу діяльність та перепідготовку фахівців у цивільних вищих навчальних закладах.

Посадові особи Головного фінансово-економічного управління після перевірки обґрунтованості поданих від забезпечувальних управлінь ДАМО кошторисів визначають загальну потребу в коштах на плановий рік, складають зведений кошторис Міністерства оборони України та бюджетний запит.

Через обмеженість коштів Збройні сили України в кілька разів зменшили інтенсивність оперативної та бойової підготовки військ і відмовилися від проведення міжвидових навчань на полігонах. Вважаємо, що такі обсяги фінансування руйнують основну складову воєнної організації держави, для відновлення якої знадобиться не один рік, навіть за умови значного збільшення оборонного бюджету країни.

Перехід до середньострокового й довгострокового планування бюджетних коштів на оборону дає можливість, якщо її реалізувати, погоджувати річні й перспективні плани реформування армії з чітким визначенням функцій розпорядників бюджетних коштів, цілей програм і критеріїв їх оцінювання.

Реформа української армії, започаткована на початку нового тисячоліття, через проблеми з фінансуванням не проведена. Реальна практика свідчить, що впродовж 2000-2010 рр. українська армія відійшла від стандартів функціонування, закладених ще в Радянському Союзі, а розроблену на стандартах військових операцій ООН та НАТО нову модель через проблеми з фінансуванням запровадити неможливо, що призводить до втрати раніше отриманих результатів.

Крім того, в Україні спостерігається масове звільнення молодих освічених офіцерів, котрі закінчували тренінги НАТО, масово продається найцінніше обладнання, а також значно зменшуються кошти на практичне навчання військових, що дуже послаблює армію.

Виходячи із спрямованості військової доктрини, особливістю видатків на національну оборону і безпеку є те, що вони не пов'язані з проведенням агресії, війн, з участю у міжнародних конфліктах тощо. Головне завдання, яке стоїть перед Збройними силами України, це захист державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Україна виступає на світовій арені за послідовне втілення принципу неподільності та гарантування безпеки усіх держав за безпеки кожної, а також за право всіх держав обирати ті засоби безпеки, які вони вважають за доцільне. З метою посилення гарантій національної безпеки Україна провадить політику інтеграції до європейських та євроатлантичних політичних та економічних організацій та структур безпеки.

Планування видатків на національну оборону й правоохоронну діяльність є невід'ємною частиною планування видатків державного бюджету на наступний фінансовий рік і здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків. В Україні частка видатків на оборону в національному продукті недостатня для підтримання на належному сучасному рівні обороноздатності країни, але поступово ця частка зростає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України": національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у всіх сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам;

правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Законодавство України не містить чіткого переліку державних органів, які є правоохоронними. Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" дає неповний перелік органів, які для цілей цього Закону вважаються правоохоронними. У Законах України "Про основи національної безпеки України" та "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" розкриваються тільки основні ознаки правоохоронних органів. Ряд підзаконних нормативно-правових актів містять невичерпні переліки таких органів.

Отже, правоохоронними органами в Україні можна вважати наступні державні органи, або їх підрозділи, що здійснюють правоохоронні функції:

  • - суд;
  • - органи прокуратури;
  • - органи внутрішніх справ;
  • - органи служби безпеки;

Військова служба правопорядку у Збройних Силах України;

  • - Служба зовнішньої розвідки України;
  • - митні органи;
  • - органи охорони державного кордону;
  • - органи Державної податкової служби (у тому числі підрозділи податкової міліції органів Державної податкової служби); - органи і установи виконання покарань;
  • - інші органи, які здійснюють правоохоронну діяльність в Україні. Основними принципами забезпечення національної безпеки, згідно з ЗУ "Про основи національної безпеки" (стаття 5) є: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Видатки на правоохоронну діяльність та гарантію безпеки держави зумовлені необхідністю захисту її зовнішніх та внутрішніх інтересів. Фінансування правоохоронної діяльності і гарантування безпеки держави здійснюється в межах обсягу грошових коштів, затверджених у Державному бюджеті через систему головних розпорядників бюджетних коштів. Всі ці видатки фінансуються з Державного бюджету за винятком видатків на утримання підрозділів міліції, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Відповідно до функціональної класифікації видатки бюджету на правоохоронну діяльність та гарантію безпеки держави включають такі витрати:

  • - видатки на утримання органів внутрішніх справ, до яких належить матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю; підрозділів органів внутрішніх справ; підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду; інспекції у справах неповнолітніх; приймальників-розподільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-розподільників;
  • - видатки на поточне утримання внутрішніх військ МВС України;
  • - видатки на утримання прокуратури, які включають видатки на поточне утримання Генеральної прокуратури України та місцевих органів прокуратури;
  • - видатки на кримінально-виправну систему: установи і підприємства України з Виконання покарань;
  • - видатки на Прикордонні війська України, до яких належать видатки на утримання Прикордонних військ України та комплексну програму розбудови державного кордону України;
  • - видатки на Службу безпеки України, які включають видатки на поточне утримання Служби безпеки України, антитерористичного центру Служби безпеки України та матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;
  • - видатки на пожежну охорону, які включають державну пожежну охорону та професійну пожежну охорону;
  • - видатки на утримання Головного управління урядового зв'язку;
  • - видатки на утримання інших правоохоронних органів, які включають витрати управлінь державної охорони та спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів;
  • - видатки на утримання розвідувальних органів;
  • - витрати, пов'язані із зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також конфіскованої валюти;
  • - видатки на утримання Національного бюро розслідувань. Планування видатків на правоохоронну діяльність та створення безпеки держави здійснюється за програмно-цільовим методом.

Програмно-цільовий метод - метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу До найважливіших програм належать: "Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку", "Охорона та оборона особливо важливих державних об'єктів і супроводження перевезення ядерних матеріалів по території України", "Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, конвоювання арештованих і засуджених та охорона підсудних під час судових процесів", "Розвиток фізичної культури і спорту серед працівників і військовослужбовців правоохоронних органів" та інші.

В табл. 10.2 наведені більш головні видатки на правоохоронну діяльність та безпеку держави у 2011 - 2013 роках.

Таблиця 10.2. Видатки на правоохоронну діяльність та безпеку держави (тис. грн.)

Видатки на правоохоронну діяльність та безпеку держави (тис. грн.)

Загалом структура видаткової частини на правоохоронну діяльність та безпеку держави є досить зростаючою. Частина коштів, які витрачалися протягом 2011-2013 роках на утримання Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної інспекції ядерного регулювання України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України , Служби безпеки України та Міністерства оборони України досить зросли. Однак, у 2013 р. видатки на Міністерство оборони України зменшилися, порівняно з 2012 роком. Так, видатки на Міністерство оборони України у 2013 р. проти 2012 р. зменшились на 6,5 % або 1 072 436,4 тис. гри..

Аналіз динаміки досліджуваних видатків виявив, що за 2011-2013 pp. спостерігається щорічний ріст видатків: ріст у 2013 році проти 2011 р. складав 115,8 %, в абсолютній сумі зростання відбулося з 35 501 007,4 тис. грн. у 2011 р. до 41 124 028,6 тис. грн. у 2013 р. (або на 5 623 021,2 тис. грн.).

Найбільша частина грошей з бюджету виділяється на Міністерство внутрішніх справ України і у 2013 році склала 16 059 713,5 тис. грн. , що складає 39,1 % від загальної суми видатків на правоохоронну діяльність та безпеку держави. Ця сума зросла у 2013 році порівняно з 2012 роком на 1 490 530,4 тис. грн. або на 10,2 %, а порівняно з 2011 - на 2 201 319,9 тис. грн. або на 15,9 %.

Також досить значна частина коштів виділяється на утримання Міністерства оборони України та його складових і ця частина становила у 2013 році 15 315 079,5 тис. грн. Ця сума зросла порівняно з 2011 роком на 1 626 258,2 тис. гри. ( 10,6 %), але зменшилась порівняно з 2012 роком на І 072 436,4 тис. грн. ( 7% ).

Видатки на утримання Служби безпеки України характеризуються досить стабільним зростанням за аналізовані роки: у 2013 році видатки на утримання СБУ становили 3 452 528,3 тис. грн. Ця сума перевищує показник за 2012 рік на 6 %, а показник 2011 року-на 14,2%.

Не дуже відстає від вище наведених видатків сума грошей, яка виділена на утримання Генеральної прокуратури України та її підрозділів. У 2013 році видатки на цей орган становили 3 201 659,2 тис. грн. У 2012 році видатки на цей же напрям становили 2 651 532,8 тис. грн., тобто були на 20,7 % менші ніж у 2013 році. Порівняно з 2011 роком видатки на утримання Генеральної прокуратури України у 2013 році зросли на 18,1 % або на 930/516,9 тис. грн.

Також у 2013 році зросли видатки на утримання Адміністрації Державної прикордонної служби України на 43 616,2 тис. грн.. порівняно з 2012 роком та на 397 801,5 порівняно з 2011 роком.

Найменшу питому вагу у видатках на правоохоронну діяльність та безпеку держави у 2013 році склали видатки на утримання Головного управління розвідки Міністерства України і склали 1,1 % та видатки на утримання Державної інспекції ядерного регулювання України, що становлять 0,06%.

Висновок: в цілому з 2011 по 2013 рік відбулося збільшення видатків на правоохоронну діяльність та безпеку держави з бюджету України. З одного боку це є добре для діяльності правоохоронних органів, тому що вони зможуть більш якісно та ефективно виконувати свої завдання та функції. З іншого боку згідно з додатком 1 Закону України "Про державний бюджет" у 2013 році порівняно з 2012 спостерігається зменшення доходу держави на 11 130 092,1 тис грн., тому зростання витрат з державного бюджету не є позитивним явищем для економіки країни.

 
<<   ЗМІСТ   >>