Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Бюджетна система

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ ТА СИСТЕМА БЮДЖЕТНОГО ВИРІВНЮВАННЯ

Сутність міжбюджетних відносин та особливості їх організації

Одними з найважливіших і найскладніших проблем державних фінансів у кожній країні є ефективна організація відносин всередині бюджетної системи, а саме між бюджетом центрального уряду і бюджетами органів місцевого самоврядування, а також перерозподіл бюджетних ресурсів, зумовлений об'єктивними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку окремих територій.

Ефективна й раціональна побудова системи міжбюджетних відносин сприяє досягненню таких цілей:

  • - зростання якості життя населення, соціального захисту й однаково високого рівня бюджетної забезпечення територіальних спільнот;
  • - забезпечення стійкого економічного зростання за рахунок оптимального використання фіскального потенціалу кожного з регіонів і країни загалом;
  • - зміцнення територіальної цілісності країни завдяки запобіганню конфліктів між органами влади різних рівнів.

Міжбюджетні відносини є досить складним явищем, яке можна охарактеризувати в розрізі правових, економічних і політичних аспектів (рис. 5.1).

Для бюджетної системи України характерний досить високий ступінь централізації бюджетних ресурсів, що свідчить про зосередження основних владних повноважень на рівні центрального уряду, нерозвиненість місцевого самоврядування і слабкість його фінансової основи - місцевих бюджетів.

У процесі організації міжбюджетних відносин їх суб'єктами виступають ті органи влади й управління, до компетенції яких включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.

Міжбюджетні відносини (ст. 81 БК) - це відносини між державою, АРК та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Міжбюджетні відносини виникають на стадії виконання бюджетів. Найважливішою передумовою їх існування є необхідність здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів усередині бюджетної системи.

Підставою для існування міжбюджетних відносин є:

- визначений у законодавстві розподіл повноважень між державною

Характеристика міжбюджетних відносин за аспектами

Рис. 5.1. Характеристика міжбюджетних відносин за аспектами

виконавчою владою та органами місцевого самоврядування. Розподіл повноважень доцільно здійснювати знизу доверху, тобто спочатку визначити повноваження місцевих органів, а потім—центральних органів влади. Розмежування повноважень доцільно здійснювати в декілька етапів: на першому етапі бажано скласти перелік основних суспільних благ і, відповідно, видаткових зобов'язань усіх органів влади;

на другому етапі розмежування повноважень доцільно закріпити надання суспільних благ і послуг за різними рівнями влади відповідно до адміністративно-територіального устрою країни з урахуванням критеріїв географічного положення, промислових та економічних зв'язків, що вже склалися, вільного доступу до суспільних благ, кількості населення, площі територіальної громади, щільності її населення тощо;

на третьому етапі доцільно перерозподілити об'єкти загальнодержавної та комунальної власності відповідно до розмежованих повноважень органів влади;

  • - нерівномірність у розміщенні закладів соціально-культурної сфери по території країни та споживачів конкретних послуг. З урахуванням розмежування повноважень потрібно остаточно передати об'єкти соціальної сфери підприємств у відання місцевих органів влади;
  • - значна диференціація в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів, концентрація податкової бази і відповідних джерел податкових надходжень у м. Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій областях та ряді інших; гарантія фінансування витрат на реалізацію наданих повноважень з боку держави органам місцевого самоврядування;
  • - діючий порядок розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи і місцевими бюджетами різних рівнів;

фінансова підтримка місцевих бюджетів у зв'язку зі значними коливаннями рівнів податкового потенціалу окремих територій та об'єктивними розбіжностями в обсягах видатків. Підвищуючи рівень фінансової забезпеченості територій, необхідно посилювати контроль над законністю дій органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері та їхню відповідальність за формування й ефективне використання бюджетних ресурсів. Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи, проведене відповідно до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Розмежування доходів не дає можливості збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів і складі та обсягах видатків бюджетів різних рівнів, які мають об'єктивний характер і зумовлені:

  • - різним рівнем економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць;
  • - різними природно-кліматичними умовами; різним екологічним станом територій;
  • - особливостями розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;
  • - шляхами сполучення;
  • - кількістю населення та його віковим складом;
  • - сформованою інфраструктурою та ін.

Рух бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин відбувається переважно у формі міжбюджетних трансфертів, взаєморозрахунків, а також об'єднання коштів бюджетів територіальних громад для виконання спільних проектів і програм (рис. 52).

Форми руху бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин

Рис. 5.2. Форми руху бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин

Центральне місце у бюджетних відносинах посідають процедури бюджетного регулювання. У Бюджетному кодексі України (ст. 81) визначена мета регулювання міжбюджетних відносин, якою є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Основними складовими міжбюджетних відносин є:

  • 1) видатки бюджетів, їх поділ, джерела та забезпечення здійснення, критерії розмежування між місцевими бюджетами;
  • 2) розмежування видатків між бюджетами, що включає:
    • а) види видатків, що здійснюються з Державного бюджету України;
    • б) видатки, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються або не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
  • 3) розрахунок видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів за допомогою:
    • а) фінансових нормативів бюджетної забезпеченості;
    • б) коригуючих коефіцієнтів фінансових нормативів бюджетної забезпеченості;
  • 4) міжбюджетні трансферти, їх види.

Таке розмежування видатків забезпечує відповідні бюджети фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій органами влади та забезпечення здійснення повноважень в процесі регулювання міжбюджетних відносин.

Організація міжбюджетних відносин і, зокрема, способи збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій значною мірою залежить від того, яким чином розмежовано доходи між рівнями бюджетної системи згідно з розподілом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням.

У світовій практиці використовують такі способи розмежування доходів:

  • 1) розподіл податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів;
  • 2) розподіл надходжень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування.
  • 3) встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків на користь місцевого самоврядування;
  • 4) встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків на користь загальнодержавних органів влади.

Застосування того чи іншого способу розмежування доходів залежить від засад побудови бюджетної системи, які, у свою чергу, визначаються державним устроєм країни.

Згідно з Бюджетним кодексом України розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг і наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи [5]:

перша група - видатки на функціонування бюджетних установ і реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів. Такі видатки здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ і міст;

друга група - видатки на функціонування бюджетних установ і реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України — здійснюються з бюджетів міст республіканського і міст обласного значення Автономної Республіки Крим, а також районних бюджетів;

третя група - видатки на функціонування бюджетних установ і реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України - здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів.

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Принцип субсидіарності, який забезпечує розмежування видатків, означає допомогу, співробітництво різних рівнів влади і передбачає забезпечення соціальної справедливості з погляду мобілізації та витрачання бюджетних коштів.

Відповідно до вітчизняної практики розмежування видатків цей принцип вказує на обов'язок вищої державної влади надавати фінансову допомогу органам влади місцевого рівня. Причому така допомога має сприяти фінансовій автономії місцевої влади та розширенню повноважень, а не повному підпорядкуванню місцевої влади центральній, а також розподіл повноважень між різними рівнями влади в усіх сферах, включаючи фінансову.

Засади розмежування доходів і видатків між державним і місцевими бюджетами виокремлюють певні підходи щодо їх визначення, якими можуть бути:

  • 1) закріплення видатків за рівнями влади знизу доверху;
  • 2) стандартизація мінімальних соціальних послуг;
  • 3) залежність кількісних пропорцій розподілу доходів між різними рівнями бюджетної системи від розмежування функцій, компетенції і завдань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері надання державних і громадських послуг;
  • 4) заінтересованість в розвитку підприємництва на відповідній території.

Роль міжбюджетних відносин у місцевому розвитку визначається насамперед розподілом видаткових повноважень регіональних органів влади у їх забезпеченні відповідними доходами. У такий спосіб відбувається закріплення фінансових ресурсів за конкретним місцевим органом для економічного розвитку та вплив центру на органи місцевого самоврядування з метою зменшення дисбалансу в економічних потенціалах. Регіони в Україні розвиваються нерівномірно, відповідно у них неоднакові фінансове забезпечення та потенціал формування дохідної частини бюджету. Відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку між регіонами виявляються у показниках валового внутрішнього продукту на одну особу, середньомісячної заробітної плати, середньомісячного реального доходу на одну особу та в інших показниках.

Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів і видатків, досягається за допомогою бюджетного вирівнювання, тобто перерозподільчих процесів у межах бюджетної системи.

 
<<   ЗМІСТ   >>