Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Бюджетна система

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВИДАТКИ ДЕРЖАВИ НА ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

Сутність державного боргу

В умовах фінансової глобалізації розвиток міжнародної фінансової системи характеризується значним зростанням обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність України, стан її валютних резервів, а отже стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поводження всіх сегментів вітчизняного фінансового ринку.

Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [2].

В економічній літературі немає одностайності щодо визначення державного боргу як економічної категорії (табл. 11.1).

Таблиця 11.1. Погляди науковців щодо сутності державного боргу

Автор

Визначення поняття

1

2

Вавілов В.Я. [3,с. 15]

Державний борг - результат взаємозв'язків виконавчих органів державної влади з фізичними і юридичними особами-виконавчими органами інших держав і міжнародними фінансовими організаціями в частині формування фонду запозичених ресурсів для задоволення державних потреб

Василии Д.О. [4, с. 225]

Державний борг - складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку

Вахненко Т.П. [5. с. 16]

Державний борг - заборгованість держави в процесі формування і використання додаткових грошових ресурсів держави за рахунок тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, іноземних держав

Верхолаз ВВ. [6. с. 5]

Державний борг - особливі кредитно-фінансові відносини, у яких держава виступає позичальником, а сума запозичених ресурсів становить величину державного боргу

Дубницька Н.1. [8, с. 107]

Державний борг - сукупні зобов'язання центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій

Загородній А.Г., Вознюк ГЛ. Смовженко Т.С. [9, с. 52]

Державний борг - загальна сума заборгованості держави внаслідок непогашення позик та невиплати за ними процентів

Кучерявенко М.П. [13, с. 34]

Державний борг - заборгованість держави в процесі формування і використання додаткових грошових ресурсів держави за рахунок тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, іноземних держав

Мальтус Т. Р. [16, с. 72]

Великий державний борг - це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут

Опарін В.М. [15, с. 24]

Державний борг - сума заборгованості держави своїм кредиторам

Орлюк О.П. [16, с. 24]

Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вирахуванням бюджетних надлишків

Романенко О.Р. [18, с. 243]

Державний борг - це сума заборгованості за всіма борговими зобов'язаннями держави, відсотки за нею і невиконані фінансові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки

Руденко Ю.М.[19,с. 168]

Державний борг - це сума заборгованості з випущених і непогашених державних позик центрального чи місцевого уряду й автономних урядових установ

Самуельсон П.А. [21, с. 372]

Державний борг - це загальна сума боргових зобов'язань уряду у формі облігацій і короткострокових позик

СейЖ.-Б.[16, с. 74]

Порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише в крайньому разі

Хайхадаєв О.Д. [22, с. 45] ;

Державний борг - результат кредитних відносин, що виникають у зв'язку із трансформацією капіталу з національного приватного сектору або з-за кордону в державний бюджет на підставі принципів запозичення

Таким чином, категорію "державний борг" доцільно трактувати у широкому та вузькому розуміннях.

У вузькому розумінні, державний борг - це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов'язання держави як позичальника, боржника або гаранта погашення позик іншими позичальниками.

У широкому розумінні, державний борг - це система фінансових зобов'язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень із наданих державою гарантій чи із зобов'язань третіх осіб - суб'єктів господарської діяльності; боргових зобов'язань, прийнятих на себе відповідно до чинного законодавства; сум бюджетних асигнувань, перерахованих із порушенням строків чи в неповному розмірі; суми компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежу юридичним та фізичним особам тощо. У вузькому розумінні державний борг - окрема фінансово-правова категорія, тоді як у широкому розумінні державний борг — це загальнотеоретична, фундаментальна, державотворча дефініція.

Економічна сутність державного боргу виявляється через такі його функції:

фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

регулюючу — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів Національним банком України [10]. Борг є важливим елементом кругообігу "доходи-витрати". Коли в економіці зростають доходи, то зростають і заощадження, які мають бути використані домашніми господарствами, фірмами й урядом. Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства та фірми не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Головними причинами виникнення і збільшення державного боргу є [14, С. 287]: хронічний дефіцит Державного бюджету; перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів; дискреційна фіскальна політика, спрямована на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат; розширення економічної функції держави; дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи); залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти; вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців).

Варто наголосити, що виникнення і стала динаміка зростання державного боргу — явище поширене і притаманне для багатьох країн. Проте цей процес в кожній країні має характерні специфічні риси. Державний борг України формувався поетапно (табл. 11.2) [17, С. 276].

Таблиця 11.2. Етапи формування державного боргу України

Етап

Часовий період

Характеристика

І

1991-1994 рр.

Кредитна експансія НБУ для покриття державних витрат, спрямованих на підтримку окремих галузей промисловості, сільського господарства, на покриття дефіциту держбюджету

П

1995-1996 рр.

Розпочато випуск облігацій внутрішньої державної позики та поступове заміщенням ними прямих кредитів НБУ

III

1997 р. - перша половина 1998 р

Відбувається збільшення сум запозичень як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках

IV

1998-2000 рр.

Здійснено реструктуризацію певної частини державного боргу України, оскільки виникла ситуація, в якій важко було залучати нові запозичення та погашати ті, за якими вже наступав термін. Процес реструктуризації відбувався шляхом заміни облігацій та продовження строку виплати за запозиченнями

V

2001-2007 рр.

Виважена боргова політика. Вона полягала в ефективному управлінні державним боргом, його поступовим погашенням та реструктуризацією, що дало можливість до 2006 року зменшувати величину державного боргу

VI

2008 - по сьогоднішній день

Характеризується стрімким збільшенням величини державного боргу через політичну нестабільність

Факторами, що позитивно впливають на економіку країни внаслідок зростання державного боргу, є:

  • - прискорення темпів економічного зростання;
  • - позики, залучені суб'єктами господарювання, зазвичай, мають інвестиційне спрямування;
  • - реалізація програм довготермінового кредитування банками фізичних і юридичних осіб тощо.

До негативних явищ, пов'язаних із збільшенням державного боргу, доцільно віднести такі:

нестабільність валютних курсів, яка може вплинути на можливості виконання зобов'язань у визначені терміни; - невідповідність валюти запозичень і валюти основної частини активів суб'єкта господарювання;

  • - неможливість виконання зобов'язання внаслідок ускладнень з доступом до джерел іноземної валюти;
  • - низька ліквідність світових фінансових ринків може знизити можливості щодо реструктуризації заборгованості. Основними структурними елементами державного боргу України є:
  • - сума всіх розміщених і непогашених державних боргових цінних паперів (як внутрішньої, так і зовнішньої позики);
  • - загальна вартість кредитів, які залучено державними органами управління (КМУ і НБУ) з метою фінансування дефіциту державного бюджету, платіжного балансу, створення державних резервів та забезпечення цільових програм. Такі кредити можуть залучатись як на внутрішньому, так і на зовнішніх фінансових ринках;
  • - гаранти за кредити, які надає уряд державним підприємствам, місцевим органам влади, недержавним підприємствам і установам. Гарантії можуть бути надані як національним, так і закордонним кредиторам; заборгованість уряду, державних підприємств і установ з виплати заробітної плати, пенсій, допомоги, стипендій та інших платежів населенню; заборгованість держави із погашення залишків вкладів у Ощадному банку України та виплати відповідних компенсацій; - інша заборгованість держави (з компенсації ПДВ, прострочених платежів бюджетних установ, заборгованості за газ тощо).

Граничний обсяг державного боргу визначається на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України.

Загальний обсяг державного боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП України.

У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргу у відповідність із положеннями Бюджетного кодексу України [2].

Визначення обсягу державного боргу в чинному законодавстві можливе винятково у співвідношенні до конкретного критерію. Вважається, що виключно науково обґрунтовані й апробовані у практиці іноземних країн показники мають бути покладені в основу законодавчого регулювання державного боргу. До таких показників відносять [20, с. 73]:

  • - коефіцієнт обслуговування і погашення державного боргу, що визначається як співвідношення суми заборгованості, яка погашається, та процентних платежів у відповідному періоді (обсяг поточного державного боргу) до ВВП; коефіцієнт обслуговування і погашення державного боргу, що визначається як співвідношення суми заборгованості, що погашається, та процентних платежів у відповідному періоді (обсяг поточного державного боргу) до обсягу експорту товарів та послуг - верхній показник - 25%;
  • - коефіцієнт обслуговування і погашення державного боргу, що визначається як співвідношення суми заборгованості, яка погашається, та процентних платежів у відповідному періоді (обсяг поточного державного боргу) до загальної суми кредитів, одержаних державою за цей період;
  • - коефіцієнт обслуговування і погашення державного боргу, що визначається як співвідношення суми заборгованості, яка погашається, та процентних платежів у відповідному періоді (обсяг поточного державного боргу) до обсягу податкових надходжень цього періоду; - коефіцієнт обслуговування державного боргу (відсотки від суми бюджетних видатків), тобто сума процентних платежів з державного боргу відносно суми сукупних державних видатків; - коефіцієнт обслуговування державного боргу (відсотки від суми податкових надходжень), тобто сума процентних платежів з державного боргу стосовно суми податкових надходжень до бюджету.
 
<<   ЗМІСТ   >>