Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Бюджетна система

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ

Бюджет - основний фінансовий план держави, його сутність та складові елементи

Бюджет — надзвичайно складна та багатогранна категорія. Тому серед науковців відсутній єдиний підхід щодо тлумачення його змісту, ролі та місця у системі фінансових відносин. Як правило, категорія "бюджет" розглядається з трьох позицій:

  • - за економічним змістом: бюджет — складна система фінансових відносин, що виникають між державою, з одного боку, та фізичними і юридичними особами -з іншого, з приводу формування й використання централізованого фонду грошових ресурсів, призначеного для забезпечення виконання функцій і завдань загальнодержавного масштабу;
  • - за матеріальним змістом: бюджет доцільно розглядати як централізований фінансовий фонд держави, який за кількісними параметрами відповідає сумі фактично мобілізованих і проведених державним казначейством джерел доходів та джерел фінансування.
  • - за формою прояву: бюджет—основний фінансовий план держави, в якому відображають надходження й видатки державного апарату та місцевих органів влади.

Бюджет як економічна категорія характеризується певними ознаками (рис. 2.1).

Ознаки бюджету як економічної категорії

Рис. 2.1. Ознаки бюджету як економічної категорії

Отже, бюджет - це розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді Закону. Бюджет виконує основну роль регулятора економічних процесів. Як фінансовий план бюджет відображає виконання всіх функцій держави: економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів.

Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети є фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і відображають їх фінансову діяльність.

Бюджет може складатись у вигляді одного чи кількох фінансових планів. Наприклад, в царській Росії свого часу існувало два бюджети - звичайний і надзвичайний, які відрізнялися ступенем відкритості (надзвичайний був закритим і дані про нього не публікувались).

На сьогодні в окремих країнах поділ бюджету відбувається за напрямами використання коштів — поточні й капітальні витрати. Відповідно створюються поточний бюджет та бюджет розвитку і розподіляються доходи між ними. Як правило, поточний бюджет забезпечується поточними, насамперед податковими, надходженнями і має бути збалансованим. Бюджет розвитку може бути дефіцитним. Джерелом покриття дефіциту є державні позики, у тому числі цільові. Такий поділ бюджету здійснювався в колишньому СРСР на початку 90-х років. Наданий час в Україні бюджет поділяється на дві частини: загальний та спеціальний фонди. До загального фонду відносять кошти, що призначені для реалізації загальних функцій, а до спеціального — кошти, що мають конкретне призначення, у тому числі позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій.

Оскільки функціонування бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм — доходів і видатків, розглянемо економічну сутність цих категорій і форми їх прояву.

Доходи бюджету виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування фондів грошових коштів і надходять у розпорядження органів державної влади та управління.

Організаційна структура доходів бюджетів узагальнена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Організаційна структура доходів бюджету

Види доходів

Їх характеристика

Закріплені доходи

Доходи, які законодавчо умовно закріплюються за певним бюджетом і не підлягають передачі нижче підпорядкованим бюджетам; або частково закріплюються за вищепідпорядкованим бюджетом і у певному обсязі підлягають передачі нижчепідпорядкованим бюджетам

Регульовані доходи

Передаються як відрахування від загальнодержавних податків і зборів із вище підпорядкованого бюджету до нижчепідпорядкованого для їхнього збалансування

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням - грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого-об'єктом подальшою розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету - внутрішній валовий продукт. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на певний момент часу), а саме: доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на оплатній основі,—тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (через продаж на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних ресурсів, що передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання. Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду.

Бюджетним кодексом України встановлено порядок регулювання доходів бюджетів: з державного бюджету до бюджету АРК, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частка доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій та субвенцій (дотації використовують на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету; субвенції - на певні цілі). Обсяг цих відрахувань затверджується Верховною Радою в законі про Державний бюджет на відповідний рік. До проекту закону Кабінетом Міністрів додається техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій.

Видатки бюджету - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів і його використанням за цільовим призначенням.

Формою прояву цих відносин є конкретні види видатків, кожний з яких може бути охарактеризований з кількісної і якісної сторони. Якісна характеристика дає змогу встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна — їх величину.

Значна кількість видів бюджетних видатків обумовлена низкою факторів: рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави та її функціями, формами надання бюджетних коштів тощо.

Соціально-економічний розвиток України обумовив кардинальну зміну системи, структури та класифікації видатків. При командно-адміністративних методах господарювання бюджет був дуже перевантажений видатками, які пов'язані з економічною функцією держави: 65-70% бюджетних коштів спрямовувались у галузі матеріального виробництва. Соціальна функція бюджету, що поширена у розвинутих країнах і яка зорієнтована на забезпечення добробуту людини, не мала свого фінансового втілення. З переходом економіки України на ринкові засади господарювання у бюджеті держави з'явились нові напрямки витрачання коштів централізованого фонду: соціальний захист населення, надання бюджетних позик, зовнішньоекономічна діяльність, обслуговування державного боргу, національна космічна програма тощо.

Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. Останніми роками найбільша частка видатків припадає на соціальний захист населення. Це викликано кризою в економіці та необхідністю соціального захисту громадян із невеликим рівнем доходів.

Розподіл видатків бюджетів наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Розподіл видатків бюджетів

Види видатків

Їх характеристика

Поточні видатки

Витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку

Видатки розвитку

Витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства; субвенції, а також інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням

Важливим критерієм класифікації витратної частини бюджету є предметне спрямування відповідних грошових потоків. При цьому у розвинених країнах виділяють п'ять основних груп бюджетних видатків:

  • - військові;
  • - втручання держави в економіку (включають затрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, на підтримку сільського господарства, забезпечення зайнятості, стимулювання експорту); утримання державного апарату управління;
  • - соціальні витрати (освіта, охорона здоров'я, соціальне страхування і соціальне забезпечення);
  • - надання субсидій і кредитів іншим державам.

В Україні, з погляду предметної спрямованості, значні кошти з Державного бюджету витрачаються на фінансування заходів, пов'язаних з обороною, а також видатків на створення державних матеріальних і фінансових резервів, на утримання вищих органів влади і управління, потреби освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення тощо (рис. 2.2).

Видатки державного бюджету

Рис. 2.2. Видатки державного бюджету

Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів (рис. 2.3).

Джерела формування загального фонду Державного бюджету України у части¬ні кредитування

Рис. 2.3. Джерела формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування

Також, слід зазначити, що Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, пов'язаних з державною таємницею (таємних видатків). Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки, включаються до Державного бюджету України без деталізації. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України.

Звіти про проведені таємні видатки попередньо розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

Видатки, які здійснюються з республіканського бюджету АРК та місцевих бюджетів, представлені на рис. 2.4.

Видатки бюджету АРК та місцевих бюджетів

Рис. 2.4. Видатки бюджету АРК та місцевих бюджетів

З місцевих бюджетів фінансуються комунальне господарство, заходи з благоустрою міст, теплове господарство, ремонт та утримання шосейних доріг місцевого значення, соціально-культурні установи.

Розмежування видів видатків між бюджетами, що входять до складу бюджетів АРК, областей, міст Киева і Севастополя, здійснюється відповідно Верховною Радою APR", обласними, міськими (міст Києва і Севастополя) радами.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

рівновага доходів і видатків;

  • - бюджетний надлишок — перевищення доходів над нормативними видатками;
  • - бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами. Отже, державно-бюджетна політика має бути спрямована на збалансування бюджету, підвищення якості його виконання, дотримання строків бюджетного процесу та забезпечення соціально-економічного зростання як результат.
 
<<   ЗМІСТ   >>