Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Загальна соціологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ідея соціальної солідарності

Центральною соціологічною ідеєю, що практично проходить через усю творчість Дюркгейма, є ідея суспільної солідарності.

Дюркгейм спирався на традицію соціологів-органіцистів, які вважали розподіл праці "загально біологічним фактом". Так, розподіл праці — закон природи, і з цим погоджувався і Е. Дюркгейм, але він розглядає цей процес не взагалі, а з погляду співвідношення особистості і суспільства. Він задається питанням, чи відповідає розподіл праці інтересам особистості, чи моральне воно? А головне, як впливає розподіл праці на соціальну солідарність людей у суспільстві? У поясненні цієї проблеми Дюркгейм відштовхується від типової для соціології XIX століття ідеї двох типів суспільства:

  • • традиційного,
  • • сучасного.

Звідси він виділяє два типи соціальної солідарності. По-перше, механічну солідарність, що була типовою для традиційного, архаїчного суспільства і ґрунтувалася на нерозвиненості і подібності людей, які складають суспільство. Індивід у такому суспільстві не належить сам собі, а колективна свідомість майже цілком покриває індивідуальні особливості, тобто відсутнє власне "Я" — "Я це тільки МИ". Як відомо, соціальний примус виражався тут у строгих репресивних законах, що карають за найменше відхилення від норм колективної поведінки.

По-друге, органічну солідарність, яка породжується розподілом суспільної праці і яка заснована не на подібності, а на розходженні індивідів. І якщо механічна солідарність припускає поглинання індивіда колективом, то органічна солідарність, навпаки, припускає розвиток особистості. Саме завдяки розподілу праці індивід усвідомлює свою залежність від суспільства, яка раніше підтримувалася репресивними мірами.

Тому перехід від механічної солідарності до органічної він вважає не тільки історичним законом, але і головним показником прогресу.

Розглядаючи солідарність як вищий моральний принцип, вищу універсальну цінність, Дюркгейм визнавав моральним і розподіл праці. Однак не можна не помітити, що суспільство, у якому домінує органічна солідарність, створює умови для розквіту індивідуалізму. Разом з тим, у суспільстві, де поважається особистість, для підтримки мирного співіснування диференційованих індивідів необхідні загальні цінності і важливо надати колективній свідомості достатній авторитет і досить широкий зміст.

Проте, будь-яке сучасне суспільство, у якому панує органічна солідарність, провокує небезпеку роз'єднання Й аномалії. Дюркгейм, звичайно, бачив наявність соціальних проблем і конфліктів. Однак він вважав їх просто відхиленням від норми, яке викликане недостатньою відрегульованістю відносин між головними класами суспільства. У цьому плані Дюркгейм розвивав ідею створення професійних корпорацій як нових органів суспільної солідарності. Вони повинні, на його думку, виконувати широке коло суспільних функцій — від виробничих до морально-культурних, виробляти і впроваджувати в життя нові форми, що будуть регулювати відносини між людьми і сприяти розвитку особистості.

Вирішальну роль у справі соціальної інтеграції Дюркгейм відводив ідеалам і віруванням ("колективним уявленням"), вбачаючи в них головні компоненти моралі і релігії.

Послідовно проводячи думку про "колективну свідомість", як джерело і регулятор громадського життя і суспільного розвитку, Дюркгейм поширює її й на походження філософських категорій. На його думку, логічні категорії — "колективні уявлення", вони передають стан колективу, і в цьому закладена їхня загальність і стійкість. Він відзначав, що колективні уявлення — "продукт величезної кооперації в часі і просторі. Щоб створити колективні уявлення безліч різних розумів об'єднали, синтезували, сполучили свої ідеї і почуття, багато поколінь накопичували в них свої знання і досвід". У колективних уявленнях, за Дюркгеймом, сконцентроване своєрідне розумове життя, нескінченно більш багате і складне, ніж розумове життя індивіда.

З погляду колективних уявлень розглядає він походження і функціонування релігії, релігійних вірувань.

Релігія — річ, власне кажучи, соціальна.

Е. Дюркгейм

Релігія — це солідарна система вірувань і обрядів, що поєднують усіх тих, хто їх дотримується, у єдине моральне суспільство, яке зветься церквою.

Е. Дюркгейм


Релігійні уявлення — це колективні уявлення, які виражають колективні реальності, а обряди — це способи поведінки, які виникали тільки в лоні тих груп, що зібралися разом, і які покликані викликати, підтримати чи обновляти певний розумовий стан цих груп.

Оцінюючи релігію з погляду її соціальних функцій, Дюркгейм заперечує проти зведення релігії до логіко-понятійного елемента чи просто до сукупності ідей. Як він підкреслює, "справжня функція релігії не в тому, щоб змушувати нас думати, збагачувати наше пізнання, а в тому, щоб спонукувати нас до дії, допомагати нам жити... Перший догмат будь-якої віри — це переконання у спасінні за допомогою віри".

Розвиваючи думку про соціальну природу й функції релігії, він виключає питання про істинність змісту релігійних вірувань, зовсім справедливо вважаючи, що з релігією не можна обробитися, показавши помилковість її логічних основ чи невідповідність очевидним фактам. Дюркгейм виходить з того, що якими б безглуздими не здавалися ті чи інші вірування чи релігійні уявлення, вони мають глибокі соціальні корені.

Як уже відзначалося, головною силою громадського життя Дюркгейм вважає колективні уявлення, що забезпечують солідарність соціальної групи. Він вважає, що будь-яке відношення до соціальних цінностей та ідеалів, без яких не може розвиватися суспільство, полягає в релігійних відносинах, оскільки це питання віри.

Борючись проти клерикалізму, особливо в сфері освіти, Дюркгейм одночасно вважав, що між наукою і релігією не існує непримиренного протиріччя. Наука, на його думку, відбирає в релігії лише функцію пояснення світу, але не може взяти собі функцію віри, тому що "віра — це насамперед пориви до дії".

 
<<   ЗМІСТ   >>