Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Організація готельного господарства

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Виробнича санітарія і гігієна праці

Гігієна праці розглядає питання, пов'язані з умовами роботи і їхнім впливом на людський організм; розробляє гігієнічні і лікува­льно-профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення і збереження здоров'я працівників, підвищення працездатності і продуктивності праці. Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливос­тей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим від­хиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.

Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично не­реально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, допусти­мих навантажень на організм людини, які не будуть викликати не­гативних змін у функціонуванні організму людини і окремих його систем.

На сучасному етапі розвитку гігієни праці як науки, гігієністи при вирішенні питань охорони здоров'я працюючих дотримуються так званого порогового принципу: фактичне відхилення окремого чинника виробничого середовища від природної фізіологічної нор­ми до певної межі не спричиняє небажаних змін в організмі людини і не призведе до негативних наслідків.

Особливе значення має оцінювання умов праці, яке є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або зве­дення їх до мінімуму.

Відповідно до "Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженої МОЗ від 27.12.2001 за № 528 класу умов праці визначається тим чинни­ком виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації праці, умови розподіляють на 4 класи:

  • 1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберіга­ється не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
  • 2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рів­нями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонування стану організму відновлюються за час регламенто­ваного відпочинку або до початку наступної зміни та не справляють негативного впливу на стан здоров'я;
  • 3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рів­нями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм. Шкід­ливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі людини поділяють на чо­тири ступені: перший ступінь характеризується рівнями шкідливих виробничих факторів, які викликають функціональні зміни, що ви­ходять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погір­шення здоров'я; другий ступінь - це умови праці, які характеризу­ються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що вихо­дять за межі фізіологічних коливань та збільшують ризик погіршен­ня здоров'я; третій ступінь - умови праці, які характеризуються рів­нями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до зростання виробничо обумовленої захво­рюваності, до розвитку професійних захворювань; четвертий сту­пінь - умови праці характеризуються рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, розвитку важких форм про­фесійних захворювань (з втратою загальної працездатності);
  • 4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризу­ються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середови­ща і праці, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професій­них уражень.

Шкідливі фактори виробничого середовища відповідно до Гі­гієнічної класифікації поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.

Фізичні фактори: мікроклімат (температура, вологість, швид­кість руху повітря, теплове випромінювання); виробничий шум, ультразвук; вібрація (локальна, загальна); неіонізуючі електромагні­тні поля і випромінювання (електростатичні поля, постійні магнітні поля, електричні і магнітні поля промислової частоти (50 гЦ)); елек­тромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електрома­гнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ульт­рафіолетове); іонізуючі випромінювання; освітлення - природне (ві­дсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пря­ма і відбита сліпуча блискучість, пульсація освітленості).

Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речо­вини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

Біологічні фактори: мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

Фактори трудового процесу: важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що підніма­ється і переміщується, загальним числом стереотипних робочих ру­хів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщення в просторі; напруженість праці - це інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотон­ності навантажень, режим роботи.

Мікроклімат приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточен­ням шляхом конвенції, кондукції, теплового випромінювання та ви­паровування вологи відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні нор­ми мікроклімату виробничих приміщень (табл.10.1).

Таблиця 10.1. Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ДСН 3.3.6.042-99)

Класифікація робіт

Характеристика робіт

Енерговитрати, Вт,

(ккал/год)

І-а - легка

Виконуються сидячи і не потре­бують фізичного напруження

105- 140 (90-120)

І-б - легка

Виконуються сидячи, стоячи або в русі з незначними фізичними навантаженнями

141 - 175 (121-150)

ІІ-а - середньої важкості

Виконуються в русі при перемі­щенні вантажів вагою до 1 кг або сидячи чи стоячи з фізичними навантаженнями

176-232(151-200)

II- важка

Пов'язані з хворобою, перемі­щенням та перенесенням ванта­жів вагою до 10 кг і супрово­джуються помірним фізичним навантаженням

233-290(201-250)

III - важка

Постійне переміщення з перене­сенням вантажів (понад 10 кг), що потребують значних фізичних зусиль

291 -349(251-300)

Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на само­почуття і працездатність людини. Тривала дія високої температури тіла людини при одночасній підвищеній його вологості призводить до збільшення температури людини до 38-40 град, (гіпертермія). При підвищенні температури значно збільшується потовиділення, внаслідок чого настає різке порушення водного обміну.

З потом із організму виділяється значна кількість солей, голо­вним чином хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вміст у крові молочної кислоти, сечовини, внаслідок чого вона згущується. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями, запамо­роченням, нудотою, загальною слабкістю, часом можуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури збільшується при підвищеній вологості.

Суттєві фізіологічні зміни в організмі можливі також при ни­зькій температурі, яка призводить до переохолодження організму (гіпотермія). Найбільш вираженими реакціями на низьку темпера­туру є звуження судин м'язів та шкіри. Охолодження тіла викликає порушення рефлекторних реакцій, зниження тактильних та інших реакцій, утруднення рухів. Все вищевказане може бути причиною травматизму.

Недостатня вологість повітря (нижче 20%) призводить до під­сихання слизових оболонок дихальних шляхів та очей, внаслідок чого зменшується захисна здатність протистояти мікробам.

Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов'язана із змінами у температурному режимі організму, а також механічною дією (по­вітряним тиском), яка вивчена недостатньо. При санітарно-гігієнічному нормуванні умов мікроклімату відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 виділяють два періоди року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища не перевищує +10 град.). По­казники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі неповинні виходити за межі нормованих величин. Оптимальні ве­личини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень згідно ДСН 3.3.6.042-99 на­ведені в таблиці 10.2.

Таблиця 10.2. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря робочої зони виробничих приміщень

Період року

Категорія робіт

Температура по­вітря, °С

Відносна вологість, %

Швидкість руху, м/с

холодний

легка І а

22-24

60-40

од

легка І б

21-23

60-40

0.1

середньої важкості ІІ а

19-21

60-40

0,2

середньої важкості ІІ б

17-19

60-40

0,2

важка ІІІ

16-18

60-40

0,3

теплий

легка І а

23-25

60-40

0,1

легка І б

22-24

60-40

0,2

середньої важкості ІІ а

21-23

60-40

0,3

середньої важкості ІІ б

20-22

60-40

0,3

важка ІІІ

18-20

60-40

0,4

Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на лю­дину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швид­ко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але мо­жуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення са­мопочуття та зниження працездатності. Величини показників допу­стимих мікрокліматичних умов встановлюються для постійних і не­постійних робочих місць. Допустимі величини температури, відно­сної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, неповинні виходити за межі показників, наведених в таблиці 10.3

Таблиця 10.3. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року

Категорія робіт

Температура,0 С

Відносна вологість на робо­чих місцях - постійних і непостійних, (%)

Швидкість руху на робочих місцях - постійних і непостійних (м/сек.)

верхня межа

нижня межа

на постій­них робо­чих місцях

на непостій­них робочих місцях

на постій­них робо­чих місцях

на по­постій них ро­бочих місцях

холодний

легка І а

25

26

21

18

75

не більше

од

легка І б

24

25

20

17

75

не більше 0,2

середньої важ­кості IIа

23

24

17

15

75

не більше 0,3

середньої важкості ІІ б

21

23

15

13

75

не більше 0,4

важка III

19

20

13

12

75

не більше 0,5

теплий

легка І а

28

30

22

20

55 - при 28°С

0,2-0,1

легка І б

28

30

21

19

60 - при 27° С

0,3-0,1

середньої важкості II а

27

29

18

17

65 - при 26°С

0,4-0,2

середньої важкості II б

27

29

15

15

70-при 25°С

0,5 - 0,2

важка III

26

28

15

13

75 - при 24° С і нижче

0,6-0,5

Існують декілька гігієнічних критеріїв оцінки умов праці:

  • o забруднення повітря;
  • o температура, вологість і швидкість руху повітря;
  • o рівень шуму;
  • o освітленість;
  • o санітарний стан;
  • o особиста гігієна співробітників.

Забруднення повітря. Усі приміщення готелю, де працює пер­сонал, повинні бути просторими, мати досить високі стелі, бути оснащеними природною або примусовою вентиляцією, що забезпе­чує нормальну циркуляцію повітря і виключає проникнення сто­ронніх запахів.

Температура, вологість і швидкість руху повітря. Ці парамет­ри мають сильний вплив на стан людини, її працездатність і регу­люються за допомогою системи опалення. Температура повітря в приміщеннях повинна бути не нижче 18°С, вологість повітря в теп­лий період року 30-60%, у холодний - не більш 70%, швидкість руху повітря в холодний період - до 0,3 м/с, у теплий - до 0,5 м/с.

Рівень шуму. Шум - це будь-який неприємний або небажаний звук, який наносить шкоду здоров'ю людини, знижує працездат­ність, викликає втомлюваність. З фізичної точки зору - це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певною шви­дкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.

За частотою. Звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові (з частотою коливання 20 Гц); звукові (ті, що ми чуємо - від 20 Гц до 20 кГц); ультразвукові (більше 20 кГц). Швидкість поширення звукової хвилі залежить від властивостей середовища, і, насамперед, від його щільності. Людина сприймає звуки в широко­му діапазоні інтенсивності (від нижнього порога чутності до - бо­льового порога). Але звуки різних частот сприймаються неоднако­во, найбільша чутність звуку людиною відбувається у діапазоні 800-4000 Гц, найменша - в діапазоні 20-100 Гц.

Нормативи виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку рег­ламентовані ДСН 3.3.6.037-99, наведено в таблиці 10.4.

У готельних підприємствах рівень шуму та зменшення впливу на людину забезпечується завдяки таким заходам. Підлоги в кори­дорах, холах і вітальнях мають покриватися звукопоглинаючими килимами або покриттями, що їх замінюють. Телевізори мають встановлюватися лише в номерах або спеціальних приміщеннях, а телефон загального користування - віддалік від житлових кімнат у спеціальних кабінах або під акустичним ковпаком. Для зменшення шуму в житлових і громадських приміщеннях використовують спе­ціальні звукоізолюючі вікна і двері, звукоізолююче оброблення стін.

 
<<   ЗМІСТ   >>