Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Загальне поняття про управління природними і природно-технічними геосистемами

У зв'язку з необхідністю раціонального використання ландшафтів та усунення негативних наслідків впливу людини на природу особливого значення набувають питання управління природними процесами в геосистемах. Управління розуміють як діяльність, спрямовану на зміну або підтримку заданого стану природних геосистем згідно із заздалегідь поставленими цілями. Такими цілями можуть бути, наприклад, надання геосистемам тих чи інших нових якостей, забезпечення стійкості їхнього функціонування, виконання заданої програми дій та ін. Таким чином, управління включає цільову трансформацію і модифікацію природних об'єктів, а також заходи з підтримки певного режиму функціонування антропогенних ландшафтів (інтегральних геосистем).

Систему, у якій реалізується функція управління, називають системою управління. у ній виділяють дві підсистеми: перша - та, яка управляє, друга - та, якою управляють. Перша з них (суб'єкт управління) виконує керуючі функції, а друга (об'єкт управління) приймає управлінські команди та перебудовується відповідно до них, тобто є об'єктом впливу. Зв'язок, спрямований від суб'єкта до об'єкта, називається прямим, а від об'єкта до суб'єкта - зворотним. Функціонування системи управління здійснюється шляхом взаємодії цих двох підсистем між собою та зовнішнім середовищем каналами зв'язку (рис. 4). Підсистема, що керує, отримує та переробляє інформацію X про стан об'єкта та виробляє керуючий вплив У (звичайно, вона має ціль управління і правила прийняття рішень). У результаті об'єкт управління змінює свій стан, що фіксується керуючою системою. На

стан об'єкта управління у кожний фіксований момент часу впливають також середовище та попередні стани об'єкта.

Загальна структурна схема системи управління

рис. 4. Загальна структурна схема системи управління

Суб'єктом управління виступають організації або особи, що мають право приймати і реалізовувати рішення відносно керованих об'єктів (науково-дослідні, проектні та виробничі організації, природоохоронні органи, органи контролю і обліку). Об'єктами управління є природні й природно-технічні геосистеми різного масштабу та рівня. Труднощі управління ними обумовлені такими головними факторами:

  • - складністю структури, динамічністю і комплексністю змін цих систем під впливом техногенних і природних факторів;
  • - необхідністю вивчення в них процесів саморегулювання і самоорганізації, використання цих процесів в інтересах управління;
  • - відкритим характером природних і природно-технічних геосистем, безперервним обміном речовиною та енергією з іншими частинами біосфери.

Управління геосистемами може здійснюватися як на основі використання природних механізмів саморегулювання {"м'яке" управління), так і шляхом прямого техногенного впливу на керовані об'єкти ("жорстке" управління). "Жорсткі" засоби доцільні за одночасної заміни екстенсивних форм господарства інтенсивними. На початковому етапі ці засоби, як правило, дають високий економічний ефект (наприклад, при суцільній вирубці лісу), але вони є енергоємними і супроводжуються ланцюгом прямих та опосередкованих збитків, які потім потребують великих витрат на їхню ліквідацію. "М'яке" управління, навпаки, пов'язано з підвищеними початковими витратами (напр., при вибірковій рубці лісу або створенні лісосмуг), але потім вони окупаються в результаті мінімізації або запобігання збиткам природному середовищу та діяльності людини.

Необхідним компонентом керуючої підсистеми є засоби (інструменти) управління, послідовна реалізація яких і становить керівну діяльність (рис. 5). Стосовно природно-технічних геосистем виділяють такі види управлінської діяльності:

  • - випереджувальне управління за допомогою проектування і наступної реалізації проекту створення природно-технічної геосистеми;
  • - оперативне управління, або регулювання вже створеними геотехсистемами та прилеглими до них природними комплексами. Обидва види управління тісно пов'язані між собою, У результаті

проектування і здійснення проекту природні геосистеми (як об'єкт впливу з боку людини) перетворюються на природно-технічні. Вони і є безпосередніми об'єктами регулювання, яке здійснюється за допомогою механізму зворотного зв'язку. Інформація про стан регульованих геосистем після аналізу та оцінки передається суб'єкту управління (у решті-решт, людині), який, у свою чергу, вносить необхідні корективи в різні ланки системи управління (рис. 5).

Схема системи управління природними процесами в геосистемах

Рис. 5. Схема системи управління природними процесами в геосистемах

Таким чином, управління починається з вивчення і проектування природно-технічних геосистем і до них же повертається, але вже на новому рівні, з урахуванням ефективності заходів з попередження або ліквідації негативних наслідків, а також коректив, внесених у процес функціонування регульованих ландшафтів. Основна роль геоекологів полягає в ландшафтно-екологічному (геоекологічному) обґрунтуванні та науково-методичному забезпеченні операцій управління, пошуку оптимального сполучення "жорстких" і "м'яких" форм регулювання, проведенні експериментальних досліджень природно-технічних геосистем відповідно до вимог охорони і раціонального використання антропогенних ландшафтів.

Отже, схема досліджень з геоекологічного обґрунтування будь-яких проектів у загальному плані виглядає так. На початку досліджень здійснюються пошук та інвентаризація природних умов і ресурсів для нового господарського освоєння або зміни напрямів господарської діяльності, а також виявляються фактори, що сприяють, обмежують або роблять дорожчим запропонований вид використання.

Потім виконується оцінка ступеня придатності властивостей ландшафту або окремих його компонентів для конкретного виду природокористування. Така оцінка здійснюється за схемою "вплив - зміни - наслідки". Далі слідує ландшафтно-екологічний прогноз: тобто здійснюється наукова розробка уявлень про природні геосистеми майбутнього.

На наступному етапі досліджень проводиться еколого-географічна експертиза, головна мета якої - оцінка надійності теоретичних передумов проекту, перевірка відповідності їх сучасному рівню знань про закономірності географічних та екологічних явищ на конкретній території. Експертиза передбачає оцінку можливих наслідків у випадку реалізації проекту і покликана встановити ступінь відповідності обговорюваного проекту основним геоекологічним принципам проектування. І нарешті, наприкінці досліджень виконується контроль за функціонуванням геотехсистеми та оперативне управління, коли спроектована система вже діє.

 
<<   ЗМІСТ   >>