Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ГЕОЕКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ГЕОТЕХСИСТЕМ

Геотехсистеми транспортного призначення є обов'язковим складовим елементом інфраструктури будь-якої освоєної території, які відіграють велику роль у формуванні та розвитку економіки кожної країни, району, міста. Сам транспорт і геотехсистеми транспортного призначення дуже негативно впливають на природу. Найбільшого негативного впливу завдають наземний транспорт і пов'язані з ним системи. Основними факторами несприятливого впливу повітряного транспорту є шум, забруднення атмосфери продуктами згоряння палива, електромагнітне опромінення. Вплив водного транспорту виражається, головним чином, у забрудненні водойм нафтовими та господарсько-побутовими стоками і в забрудненні атмосфери в результаті вантажних операцій у портах.

Особливості взаємодії природно! і технічних підсистем у транспортних геосистемах

За особливостями технічної складової серед транспортних ГТС виділяють дві великі групи - площові (аеропорти, залізничні вокзали, річкові та морські порти) та лінійні (дороги - автомобільні та залізниці, магістральні трубопроводи, судноплавні канали тощо). Проблеми геоекологічного проектування, будівництва та експлуатації площових транспортних ГТС аналогічні промисловим.

Ми розглянемо транспортні геотехсистеми лінійного характеру, оскільки саме вони є найбільш розповсюдженими і мають деякі відмінності від промислових ГТС як за особливостями взаємодії в них природних і технічних елементів, так і за їхнім впливом на навколишнє середовище. Лінійний характер автодоріг, залізниць, магістральних трубопроводів тощо призводить до того, що одним із головних видів їхнього впливу на природу стає ефект, що розділяє, який проявляється у розчленуванні єдиних природно-територіальних комплексів на ізольовані ділянки, порушенні в них горизонтальних зв'язків. Одночасно лінійні транспортні споруди і прилеглі до них смути можуть бути каналами розповсюдження різних речовин, деяких видів рослин, дрібних тварин, комах.

У складі лінійних транспортних ГТС виділяють два основних елементи, які різняться за ступенем перетворення людиною природи: практично повністю створені людиною власно дороги (акваторії каналів) і частково перетворена придорожня (приканальна) смуга.

Вплив будівництва та експлуатації лінійних транспортних ГТС на природне середовище може бути охарактеризований такими двома аспектами:

Вплив у ході будівництва. Технологія будівництва транспортних об'єктів завжди супроводжується глибоким втручанням у середовище - переміщенням значної маси ґрунту, порушенням системи поверхневого та підземного стоку, докорінною зміною рельєфу, знищенням рослинного покриву, загостренням інтенсивності протікання екзогенних процесів тощо.

- Вплив уже збудованих об'єктів. Тут розрізняють: 1) вплив самої інженерної споруди; 2) вплив транспортних засобів і транспортованих вантажів; 3) вплив заходів з ремонту і утримання транспортних об'єктів.

У процесі експлуатації об'єктів транспортної інфраструктури вплив на природне середовище зростає зі збільшенням інтенсивності їхнього використання. Зимове утримання автомобільних доріг пов'язано з розповсюдженням солей у придорожній смузі. Кожний вид лінійних транспортних ГТС має свої специфічні особливості. Так, сильний негативний вплив на природу автомобільних доріг пов'язаний, по-перше, з тим, що сучасні автомагістралі мають ширину в декілька разів більшу, ніж інші види транспортних систем; по-друге, автомобілі, які рухаються автодорогами, викидають в атмосферу значну кількість шкідливих речовин. Крім того, автодороги, що інтенсивно використовуються, є джерелом сильного шуму, а також вібрації ґрунту.

Залізниці як природно-технічні геосистеми мають багато спільного з автодорогами, але їхній вплив на природне середовище має інший характер — він інтенсивніший на етапі спорудження і менш інтенсивний у процесі їхнього функціонування. У ході експлуатації залізниці значно менше забруднюють природне середовище; в умовах електричної тяги джерелами забруднення можуть бути лише вантажі, що перевозяться, та деякі супутні підприємства, які забезпечують роботу залізничного транспорту.

Будівництво магістральних трубопроводів, як і інших лінійних транспортних споруд, також пов'язано з великими порушеннями природних геосистем у результаті роботи будівельної техніки. Великої шкоди середовищу завдають розливи нафти при аваріях. Але рекультивовані смуги відчуження підземних трубопроводів можуть потім бути використані як сільськогосподарські угіддя.

При спорудженні ліній електропередач [ЛЕП) не відбувається значного впливу на природу (напр., порушення рельєфу та рослинного покриву). Істотні незворотні зміни виникають лише при вирубці просік у лісових районах. Вплив електричного поля виражається в тому, що за високої відносної вологості повітря (80-100 %) траси стають перешкодою для великих тварин і птахів.

Судноплавні канали, порівняно з іншими видами лінійних транспортних ГТС, мають обмежене розповсюдження, але техногенних змін зазнають усі компоненти природного ландшафту. Ефект, що розділяє, виражений тут найсильніше в результаті наявності водної перешкоди та крутих, укріплених бетоном берегів. Крім того, канали істотно змінюють гідрологічний режим території.

Таким чином, усі лінійні транспортні ГТС відіграють у ландшафті роль гідрологічних та екологічних бар'єрів. Земляне полотно автомобільних доріг і залізниць, а іноді й трубопроводи, є значними штучними перешкодами для поверхневого і підземного стоку. Відбувається його вимушений перерозподіл: зміна напрямку, застій води через ефект полотна тощо. Особливо сильні зміни гідрологічного режиму відбуваються при створенні великих земляних споруд. Підвищення рівня ґрунтових вод перед насипом і зниження поруч з виїмками може, зокрема, призвести до дестабілізації розвитку лісових ландшафтів (напр.,зменшення приросту деревини, хвороби дерев, а за особливо сильних змін - навіть їхньої загибелі).

Роль лінійних транспортних ГТС як екологічних бар'єрів зростає зі збільшенням ширини (або висоти - стосовно трубопроводів) інженерної споруди та інтенсивності руху на дорогах. Збільшення густоти мережі екологічних бар'єрів може поставити під загрозу збереження екологічної стабільності ландшафту. Це пов'язано з тим, що лісові масиви та інші природні комплекси є хоронителями генофонду - біоцентрами, що зв'язані один з одним біокоридорами. Мережа біокоридорів різних рівнів утворює так званий каркас екологічної стабільності території, яка часто порушується транспортними магістралями.

Також лінійні транспортні ГТС є зоною активізації деяких екзогенних процесів, початком міграції деяких речовин. Найбільш активні водна ерозія та зсуви, особливо при спорудженні доріг високих категорій, для яких необхідно створювати велику кількість високих насипів і глибоких виїмок. Дороги низьких категорій, трубопроводи, ЛЕП мають менш жорсткі нормативи кутів нахилу та кривизни, тому їхнє спорудження пов'язано з меншим обсягом земляних робіт. Але дороги, у тому числі ґрунтові, і трубопроводи, прокладені вздовж схилів навіть незначної крутизни, унаслідок знищення рослинності стають осередками бурхливого розвитку промоїн, ярів та інших лінійних водно-ерозійних форм.

Крім цього, лінійні транспортні ГТС виступають у ролі русел техногенних геохімічних міграцій. Тобто різними видами транспорту перевозиться величезна кількість усіляких речовин, які частково розсіюються у придорожній смузі. Наприклад, утрати вугілля при транспортуванні залізницею становлять 1,2-1,5 т на вагон або від 2 до 4 % ваги вантажу. Акумуляція речовин, що розсіюються, може призвести до виникнення техногенних геохімічних аномалій.

Лінійні транспортні ГТС є каналами розповсюдження синантропних {тобто супутніх людині) видів рослин, у тому числі бур'янистих. Особливо виділяється у цьому сенсі полотно залізниці, яке є також вихідним місцем натуралізації та розселення занесених видів. Наприклад, на територію сучасної Московської області у другій половині XIX ст. залізницями було занесені близько 70 видів рослин, більше 70 % з яких швидко розселилися і зустрічаються сьогодні переважно на урбанізованих землях. У районах широкого розповсюдження сільськогосподарських угідь придорожні смути часто перетворюються на місця мешкання різних дрібних тварин, які були витиснуті з території угідь. Мережа доріг, що розділяє лісові масиви, обмежує вільне переміщення не лише великих тварин, але й дрібних ссавців і комах. Обмеження життєвого простору може мати своїм наслідком навіть виродження деяких видів.

Вплив транспортних споруд на ландшафт, через гідрологічну складову може проявлятися шляхом забруднення вод у ході будівництва і наступної експлуатації доріг - це забруднення вод стоками з дороги, які несуть рештки нафтопродуктів тощо. Можливість та інтенсивність розповсюдження забруднень у придорожній смузі залежать від гідрометеорологічних умов - виду опадів (твердих чи рідких), їхньої інтенсивності, глибини і коливання рівня ґрунтових вод, режиму водостоків; рослинного покриву території (ступеня розвитку рослинності, методів обробки угідь) та ухилів поверхні.

Забруднення повітря і ґрунту токсичними речовинами, що містяться у відпрацьованих газах автомобілів, завдають великої шкоди придорожній рослинності при інтенсивності руху більше 45 тис. автомобілів за добу. Наприклад, акумуляція сполук свинцю рослинами придорожньої смуги спостерігається навіть при інтенсивності руху понад 1 тис. автомобілів за добу, що робить небезпечним використання придорожніх земель у сільському господарстві для вирощування овочів і як сінокісних угідь. У процесі експлуатації залізниць шкідливі речовини можуть розповсюджуватися при їхньому транспортуванні без відповідних засобів безпеки.

Отже, можна зробити такий висновок: майже всі геотехсистеми транспортного призначення дуже негативно впливають на природу. Але найбільш негативний вплив пов'язаний з функціонуванням наземного транспорту.

Негативний вплив лінійних транспортних геотехсистем проявляється в розчленуванні цілісних природно-територіальних комплексів на ізольовані ділянки та порушенні в них горизонтальних зв'язків. Одночасно лінійні транспортні споруди і прилеглі до них смуги можуть бути каналами розповсюдження різних шкідливих речовин, деяких видів рослин, дрібних тварин, комах.

 
<<   ЗМІСТ   >>