Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ГЕОЕКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ МІСЬКИХ ГЕОТЕХСИСТЕМ ГУРБОГЕОТЕХСИСТЕМ

Єдність міських систем визначається єдністю функцій, виконуваних ними, і насамперед функцією соціальною. Виконання цієї функції є реалізацією переваг групової системи розселення, територіального розподілу пращ, концентрації та інтенсифікації всіх напрямів діяльності суспільства, пов'язаних з високим ступенем скупчення людей і технологічних пристроїв на відносно невеликій території. Можна сказати, що місто - це геотехнічна система специфічного виду з інтенсивною взаємодією суспільства і природи. Проектування та будівництво міст як спеціальних систем здійснюється насамперед для захисту людини і засобів її діяльності від несприятливих властивостей навколишнього середовища. У зв'язку з цим у містах навмисно сильно змінюють природні ландшафти, які перетворюються в урбанізовані.

Основні поняття і структура урбанізованих геотехсистем.

Різноманітність міст та їхніх властивостей досить велика, але в загальному вигляді місто можна розглядати як територіально цілісний і компактний ареал концентрації населення з усіма необхідними умовами та устаткуваннями для життя, праці й відпочинку населення, яке переважно зайнято несільськогосподарською діяльністю. Місто -це конгломерат житла, доріг, промисловості, що інтенсивно розвивається, це найвища і найскладніша форма будівельної діяльності, яка сама перетворюється у навколишнє середовище для людей.

Місто - це територія, яка відрізняється від навколишньої сільської місцевості високою щільністю населення, компактністю забудови і складною архітектурно-планувальною структурою. Місто - це поселення із сильною диференціацією занять його жителів, діяльність яких має докорінну відмінність від сільського господарства. Мешканець міста відрізняється від мешканця села і соціально-психологічним станом, для якого характерні численні "повторні" (непостійні) контакти.

У межах Європейського Співтовариства виділяють такі типи міських (урбанізованих) територій:

  • - local unit -локальна одиниця, яка інколи зветься центральним містом, тобто адміністративна одиниця, що історично стала центром більшої за розмірами міської одиниці;
  • - urban агаї - міський ареал, що складається з багатьох округів і визначається морфологічно за поширенням суцільної забудови (максимальна відстань між будинками - 200, інколи - 500 м);
  • - urban région - міський, або функціональний регіон; він виділяється за зонами маятникової трудової міграції, а у перспективі - за комплексними функціональними характеристиками;
  • - conurbation - конурбація, або поліцентричний міський регіон, який утворюється: а) двома і більше міськими ареалами, що зімкнули свої території суцільної забудови; б) двома і більше міськими регіонами, території яких перекривають одна одну, створюючи в результаті біполярну або мультиполярну одиницю.

Дуже важливим є поняття забудованої території. Забудована територія - це ареал, зайнятий під такі будівлі та інші структури міст:

  • - Будівлі - житлові будинки і пов'язані з ними структури (промислові, комерційні та обслуговуючі підприємства і установи, такі як фабрики, склади, магазини, адміністративні будинки, церкви тощо).
  • - Навколишні території, які використовуються цими структурами, - 1) автомобільні стоянки; 2) парки, газони і сади навколо будинків; 3) шахти, копальні, інші території та споруди, пов'язані з добувною промисловістю; 4) промислові та гірничорудні території, що не використовуються.
  • - Транспортна інфраструктура - 1) лінійні споруди (залізниці та автодороги, водні шляхи і канали з мостами і переправами); 2) нелінійні споруди (аеропорти, залізничні станції, перехресті авто доріг тощо).
  • - Міські суспільні споруди і території - парки, сади, спортивні та ігрові майданчики, стадіони, басейни, цвинтарі тощо.
  • - Спеціальні території, це: 1) газони, повністю оточені структурами частини міської території, незалежно від їхніх розмірів; 2) території, укриті деревною рослинністю з дорожньою мережею, які не порушують суцільність міської забудови, якщо їхня ширина не перевищує 200 (500) м, або якщо вони утворюють суцільне покриття щонайменше 25 га; 3) зелені пояси, що свідомо залишені навколо конурбацій з метою чіткого маркування забудованих територій. Зелені пояси є важливою функціональною частиною урбогеотехсистеми, вони становлять її урбокомпенсаційну і урбоохоронну підсистеми. Таким чином, місто з початку його виникнення - це поселення з обмеженою (огородженою) територією, що має фізичні межі, тобто із чітко визначеною структурою, яка включає адміністративні, культові, торгові, житлові та інші будинки.
 
<<   ЗМІСТ   >>