Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Геоекологічне обґрунтування проектування геотехсистем сільськогосподарського призначення

Природно-технічні геосистеми сільськогосподарського призначення формуються для цілей і під впливом сільськогосподарського виробництва. Основним їхнім завданням є забезпечення населення продуктами харчування та промисловості - біоорганічною сировиною. Основу ГТС сільськогосподарського призначення становлять природні елементи як засоби сільськогосподарського виробництва. Але тільки їх для формування даних ГТС недостатньо, необхідна ще людина з її цілеспрямованою діяльністю з використанням техніки (машин, хімікатів, води для поливу тощо), тобто антропогенно-техногенні елементи (рис. 31).

Сучасне сільськогосподарське виробництво включає знаряддя праці (сільськогосподарська техніка) та інфраструктуру (різні господарські споруди - ферми, склади, хімічні майданчики, внутрішньогосподарські дороги, зрошувальні та осушувальні канали, сільські населені пункти тощо). Таким чином, тут вплив людини на природу реалізується через техніку. Механізм взаємодії "людина - техніка - природа" полягає у формуванні певного типу природно-антропогенного кругообігу речовини та енергії на основі використання людиною природного потенціалу ландшафтів.

Структура ПТГС сільськогосподарського призначення

Рис. 31. Структура ПТГС сільськогосподарського призначення

Особливості взаємодії природних і технічних складових у сільськогосподарських геотехсистемах

Усю різноманітність сільськогосподарських ГТС зводять до трьох груп.

  • - скотарські;
  • - садівницькі;
  • - землеробські.

Звичайно, найближчими до природних ландшафтів є скотарські ГТС, в основі функціонування яких лежать ті ж самі процеси (напр., природний випас копитних у степу). Основні відмінності тут пов'язані, по-перше, з поліпшенням продуктивності природних ландшафтів шляхом проведення таких заходів, як застосування добрив, зрошення, підсів трави, обгородження тощо; по-друге, з їхньою деградацією, що обумовлена надмірним випасом.

Для садівницьких ГТС характерні висока концентрація дерев і чагарників одних видів і слабкий розвиток трав'яного покриву. Це робить їх дуже нестійкими до таких впливів, як ерозія, розповсюдження шкідників і хвороб тощо. Тобто без постійної допомоги людини існує велика ймовірність зниження їхньої продуктивності і навіть загибелі.

Найбільше від природних ландшафтів відрізняються землеробські ГТС, які не мають аналогів у природі і можуть існувати лише за безпосередньою та постійною участю людини. Незважаючи на відмінності ГТС цих трьох груп, основа їхнього розвитку єдина і базується на використанні однакових властивостей ландшафтів - біологічній продуктивності. У результаті шляхи реалізації геоекологічних принципів проектування в різних групах сільськогосподарських ГТС схожі.

Головним джерелом впливу на природу в ПТГС сільськогосподарського призначення виступає різноманітна діяльність людини, яку залежно від характеру впливу можна поділити на такі групи:

  • - Привнесення в природний ландшафт сторонніх речовин та енергії, а також речовин, притаманних природі, але у підвищених концентраціях - органічних і мінеральних добрив, відходів тваринницьких комплексів, викидів продуктів згоряння палива в процесі роботи сільськогосподарської техніки та ін.
  • - Вилучення з ландшафту речовини та енергії - збирання врожаю, сінокосіння, випас худоби, вилучення води для господарських і побутових потреб тощо.
  • - Перетворення та штучний перерозподіл речовини та енергії в ландшафті - орання, боронування та інші способи обробки ґрунту, меліорація, рекультивація.

Усі щ" типи впливів необхідні для існування ПТГС сільськогосподарського призначення. З їхнім припиненням перестають існувати і самі геотехсистеми. Негативні наслідки, до яких може призвести неправильне співвідношення різних видів впливів без урахування геоекологічних принципів проектування ГТС сільськогосподарського призначення, виражаються в таких змінах у геотехсистемах, як:

  • - зниження їхньої продуктивності - зменшення врожайності, погіршення якості продукції, додаткові витрати на компенсацію цих наслідків, які знижують рентабельність сільськогосподарського виробництва;
  • - скорочення виробничої площі геотехсистем у результаті ерозії, дефляції, заболочування, засолення тощо;
  • - погіршення умов існування людини в результаті збільшення заболочених земель, появи дискомфортних умов праці, побуту і відпочинку людини;
  • - погіршення умов функціонування сусідніх природно-технічних геосистем - зменшення їхньої продуктивності, скорочення площі та ін.

Отже, механізм взаємодії "людина - техніка - природа" в сільськогосподарських ГТС проявляється у формуванні певного типу природно-антропогенного кругообігу речовини та енергії на основі використання людиною природного потенціалу ландшафти.

Виходячи з різноманітності діяльності людини, яка є головним джерелом впливу на природу в сільськогосподарських ГТС, можна зробити такий висновок: неправильне співвідношення різних видів впливів без урахування геоекологічних принципів проектування може призвести до небажаних змін у сільськогосподарських ГТС, а згодом і до негативних наслідків.

 
<<   ЗМІСТ   >>