Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Шляхи і рекомендації врахування геоекологічних принципів при проектуванні меліоративних ПТГС

При визначенні об'єкта меліорації та впровадженні геоекологічних принципів у проектування виходять із того, що меліорація впливає на природні компоненти (ґрунти, ґрунтові води, поверхневий і підземний стік, рослинність) та їхні властивості, а також протидіє проявленню небажаних фізико-географічних процесів (ерозії, заболочуванню, засоленню, спустеленню) і тим самим істотно змінює властивості ландшафтних комплексів.

При проектуванні меліоративних геотехсистем урахування принципу територіальної диференційованості здійснюється шляхом багатоступінчастого аналізу просторової й часової структур МПТГС. По-перше, йдеться про врахування цього принципу при територіальному розміщенні складових МГТС. Територіально проектована зрошувальна меліоративна система може бути подана як сукупність таких функціональних зон:

  • - зрошувальних каналів і смуги їхнього впливу;
  • - проектованих зрошуваних угідь (з колекторно-дренажною мережею або без неї);
  • - існуючих зрошуваних угідь у контурах проектованої меліоративної системи;
  • - незрошуваних угідь у контурах меліоративної системи (полів, садів, виноградників, пасовищ і сінокосів);
  • - несільськогосподарського використання в контурах проектованої меліоративної системи (селітебного і промислового, рекреаційного);
  • - особливо охоронних природних об'єктів у контурах проектованої меліоративної системи;
  • - зовнішньої зони впливу меліоративної системи.

Для зрошувальних МПТГС зовнішня зона їхнього впливу визначається напрямком бокового відтоку ґрунтових вод, морфологією рельєфу, гідрографічною мережею. Функціональні зони в межах меліоративної системи визначаються за матеріалами відповідної стадії проектування, що узгоджена зі схемою районного планування та схемою землеустрою.

По-друге, цей принцип враховується шляхом розробки системи природоохоронних заходів. Основою для територіальної диференціації проектування МПТГС виступають ландшафтні карти. Специфіка ландшафтного картографування для обґрунтування проектів і схем МГТС полягає в тому, що:

  • - особливу увагу при виділенні та описанні природних геосистем необхідно приділяти їхньому водному та сольовому режимам;
  • - провідна роль при виділенні природних комплексів рангу урочищ і фацій належить рельєфу та ґрунтовому покриву;
  • - на стадії техніко-економічного обґрунтування та наступних стадіях доцільним є використання матеріалів з гідрогеології, ґрунтового покриву, геоморфології та геологічної будови регіону.

При складанні легенди ландшафтної карти для стадій ТЕО, технічного проекту та робочих креслень як початкової ознаки групування геосистем доцільно враховувати тип їхнього геохімічного режиму (елювіальний, транселювіальний, елювіально-гідроморфний, гідроморфний), який визначає найважливіші для меліорації структурні та динамічні особливості геосистем. А в легендах дрібномасштабних ландшафтних карт, що складаються на стадії генеральної схеми МПТГС, провідними ознаками групування регіональних геосистем виступають показники їхньої природної дренованості.

На стадіях ТЕО і технічного проекту важливим є аналіз просторової ландшафтної організації МПТГС шляхом інтеграції виділених урочищ у більші територіальні одиниці з урахуванням водно-сольового режиму та абсолютних висот, за якими зручно диференціювати природоохоронні та інші проектні рішення в їхньому першому територіальному наближенні. Для територіальної диференціації природоохоронних заходів, які обмежують небажані фізико-географічні процеси, важливим є аналіз часової організації (динаміки) природних геосистем проектованої МПТГС. Для цього необхідно: 1) установити просторові закономірності в розвитку сучасних фізико-географічних процесів регіону; 2) виявити динамічні взаємозв'язки між геосистемами; 3) визначити тенденції багаторічної динаміки геосистем (змін їхніх станів).

Важливе місце посідає виявлення та аналіз горизонтальних взаємозв'язків між природними геосистемами. Для геосистем локального рангу (урочищ і фацій) ці зв'язки обумовлені дією переважно єдино спрямованого речовинно-енергетичного потоку, що проявляється у таких процесах, як площинний стік, боковий відтік ґрунтових вод, міграція хімічних елементів сумісно з ними. Речовинно-енергетичні потоки характеризують парадинамічні райони, які виділяються за динамічним сполученням урочищ, що їх складають.

Для урахування принципу проектування просторово-часової МПТГС та режимів її функціонування важливо встановити динамічні стани природних геосистем, в які вони можуть перейти після дії на них комплексу меліоративних факторів. Необхідно також визначити причини, які викликають ці зміни, та з'ясувати направленість і послідовність змін станів геосистем при впливі цих факторів. Фактори і послідовності змін станів геосистем та їхніх компонентів (ґрунтів і рослинних спільнот) відображаються шляхом побудови факторально-динамічних рядів геосистем і рядів ординації рослинних спільнот і ґрунтів (табл. 5).

Таблиця 5.

Основні зміни станів геосистем

Ряди змін

Основні зміни геосистем

1 1. Літоморфний

Зменшення: потужності Ґрунтового профілю, вмісту гумусу в ґрунті, потужності крихких ґрунтотвірних порід; збільшення: скелети ості ґрунту, оголеності субстрату, зростання числа каменелюбних видів рослинності

2. Гідроморфний

Збільшення зволоженості геосистем при збереженні незаселеності ґрунтів

3. Галоморфний

Збільшення засоленості ґрунтів, мінералізації ґрунтових вод, галофітизації рослинних спільнот (поява солелюбних видів)

4. Галогідромор-фний

Одночасне збільшення засоленості та зволоженості геосистем

5. КсероморфниЙ

Збільшення посушливості діяльного шару, висушування грунту, ксерофітизація рослинних спільнот (зростання посухолюбних видів)

б. Псамоморфний

Збідніння ґрунту, його перехід у піщаний субстрат

Проектування режимів функціонування меліоративних ГТС і керування ними потребує врахування стійкості геосистем до запроектованих меліоративних впливів, з'ясування механізмів забезпечення цієї стійкості, причин її зниження, розробки заходів, які здатні підвищити стійкість природних геосистем при проектуванні режиму їхнього функціонування. Стійкість геосистем може проявлятися в таких трьох загальних формах:

  • - інертність - це здатність геосистеми зберігати свій стан незмінним упродовж заданого часового інтервалу;
  • - відновлюваність - це здатність геосистеми за заданий часовий інтервал повертатись у вихідний стан після виходу з нього;
  • - пластичність - це наявність у геосистеми декількох локально стійких станів у межах її інваріанта та її здатність при зовнішньому впливі переходити з одного стану в інший, зберігаючи за рахунок цього свою інваріантну структуру.

Інертність заданого динамічного стану геосистеми оцінюється ймовірністю виходу геосистеми із цього стану при зовнішньому впливові, а відновлюваність - імовірністю повернення геосистеми у вихідний стан.

Вихід геосистеми із заданого стану називається відмовою. Причиною відмов геосистем є інтенсифікація (або затухання) різних динамічних процесів, що призводять до структурних перебудов природної складової геотехсистем. Залежно від процесів, які руйнують геосистему, виділяють різні види відмов (напр., вторинне засолення ґрунтів, заболочування, утворення вимоїн тощо), імовірність виникнення та відновлення яких оцінюється. Оцінки стійкості геосистем використовуються для обґрунтування територіальної диференціації природоохоронних заходів. Для кожного виду відмови встановлюються ті з них, що здатні знизити ймовірність виникнення відмови та підвищити ймовірність відновлення.

Відповідно до принципу повсюдності охорони природи природоохоронні заходи проектуються для всіх виділів урочищ, причому чим вище ймовірність відмови, тим природоохоронні заходи мають бути більш ефективними. Це можуть бути: орання поперек схилів, щілювання, створення земляних валів навколо полів та інші заходи.

Для оптимального функціонування МПТГС необхідна чітко налагоджена підсистема контролю та управління. Найефективнішим є автоматизований контроль і управління усією МГТС та її окремими блоками. Для його забезпечення створюються інформаційно-регулювальні системи, які здійснюватимуть контроль, водо-розподіл мережею каналів, регуляцію норм і термінів поли вів та інші функції.

 
<<   ЗМІСТ   >>