Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Інвестиційна діяльність та інвестиційний клімат

Інвестиції та інвестиційна діяльність завжди знаходились в центрі уваги економічної науки. В першу чергу це пояснюється тим, що інвестиції є джерелом розвитку економіки, а інвестиційна діяльність впливає на фундаментальні основи господарської діяльності, економічні і соціальні перетворення та розвиток суспільства в цілому.

На сучасному етапі економічного розвитку суттєво зростає роль і місце інвестиційної діяльності, що є однією з видів господарської діяльності суб'єктів та найважливішою формою реалізації їх економічних інтересів за допомогою якої забезпечується практичне здійснення інвестицій.

Питання інвестиційної діяльності є предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: І. Бланка, Л. Борща, М. Денисенка, Т. Майорової, А. Пересади, А. Поручника, П. Рогожина, Н. Татаренко, Д. Черваньова, В. Федоренка, В. Шевчука, Л. Гітмана, М. Джонка, В. Шарпа та інші.

В економічній літературі поняття "інвестиційної діяльності" трактується наступним чином (табл. 1.3).

Проте, незважаючи на наявність значної кількості досліджень, серед авторів немає єдиного комплексного аналізу економічної сутності понять "інвестиційна діяльність". Багато питань практичного і теоретичного характеру потребують деталізації.

Таблиця 1.3

Тлумачення економічної категорії "інвестиційна діяльність"

Автор

Трактування поняття "інвестиційна діяльність"

Н.О. Татарснко, А.М. Поручник

Послідовна, цілеспрямована діяльність, що полягає у капіталізації об'єктів власності, у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного інвестиційного клімату і має за мету одержання прибутку чи певною соціальною ефекту [76, с.8]

Гриньова В.М

Вкладення інвестицій і здійснення практичної діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту [30, с.355]

Д. М. Черваньова

Комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб (українських або іноземних), а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [86, с.32]

Μ. П. Денисенко

Комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають свої ресурси з метою отримання прибутку [33, с.59]

Г. Іванов

Діяльність з формування, розміщення, вкладення, трансформації і відшкодування інвестиції, включаючи управління ними і всією системою інвестиційних відносин [37, с. 27]

С. Панчишин

Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції [62, с.137]

В. Білолипецький

Проектна, організаційна, управлінська, контрольна робота, яка виконується в інтересах планової реалізації інвестицій [17, с. 19]

Отже, на нашу думку, під інвестиційною діяльністю слід розуміти відповідним чином організовану діяльність, що здійснюється в реально існуючих у країні умовах господарювання, сутність якої полягає у цілеспрямованому процесі знаходження необхідної кількості інвестиційних ресурсів, виборі відповідних об'єктів чи інструментів для їх вкладання, розробці і впровадженні поетапної інвестиційної програми чи стратегії та забезпеченні ефективної її реалізації з мстою отримання прибутку та/чи іншого позитивного результату.

Інвестиційна діяльність визначається Законом України "Про інвестиційну діяльність" (ст. 2) як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [4].

Інвестиційна діяльність відбувається на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

  • – державного інвестування, здійснюваного органами влади та управління України, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних та позичкових коштів;
  • – іноземного інвестування, здійснюваного Іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
  • – спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

До суб'єктів інвестиційної діяльності Законом України "Про інвестиційну діяльність" (ст. 5) віднесені інвестори та учасники [4].

Залежно від функцій, які виконує суб'єкт господарювання в інвестиційному процесі, він може бути інвестором, учасником або тим і тим одночасно.

Інвестори – це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є: держава через свої інститути, господарські товариства (компанії) і, фінансово-кредитні установи, інші функціональні учасники.

Інвестиційний клімат сукупність економічних, правових, регуляторних, політичних та інших факторів, які у кінцевому рахунку визначають ступінь ризику капіталовкладень та можливість їх ефективного використання.

Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо. Отже, в даний час стабілізація інвестиційного клімату є найважливішим завданням для України.

Інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим незважаючи на те, що владою давно вже задекларована інноваційно-інвестиційна модель розвитку. За оцінками Міністерства економіки, загальна потреба в інвестиціях для структурної перебудови економіки України становить від 140 до 200 млрд дол. США, а щорічна потреба – близько 20 млрд дол. США. Обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить 40-60 млрд дол. США. За оцінками експертів Всесвітнього банку, для досягнення рівня розвитку США Україні потрібно загалом 4 трлн. дол. США. Отже, фактичні обсяги інвестицій в Україну є мізерними в порівнянні з цими цифрами.

Недостатній обсяг інвестицій в українську економіку обертається технологічним відставанням виробництва, зростаючою зношеністю основних фондів. В умовах збиткової діяльності і низької рентабельності промислової сфери, значного податкового тиску та відсутності впродовж багатьох років дієвої підтримки реального виробництва підприємства не здатні здійснити модернізацію та інноваційне оновлення основних фондів.

Однією із основних складових формування сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути шляхом перегляду існуючої системи резервування коштів комерційних бланків у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням. В Україні норми резервування в середньому становлять 6-8 відсотків залучених коштів і не враховують індивідуальних показників, діяльності банків: якості кредитного портфеля, напрямів кредитних вкладень.

Необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб дати їм гроші на здійснення інвестицій. Приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових інвестицій.

Не менш важливим є й забезпечення реального дотримання міжнародних договорів і виконання рішень іноземних арбітражів. Міжнародна інвестиційна спільнота має бути впевнена в тому, що будь-які угоди відповідають прийнятим міжнародним нормам і правилам, мають силу в Україні.

Не сприяє створенню позитивного інвестиційного клімату і слабка система правового і економічного захисту інвесторів, втручання органів влади у перерозподіл клієнтури між окремими банками а також розвиток земельного законодавства у напрямку вирівнювання прав вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Судові справи розтягуються на роки, часто рішення судів просто ігноруються.

Слід зазначити, що українське законодавство нестабільне, складне для розуміння та непрозоре, що сприяє його довільній інтерпретації та створює передумови для бюрократії та корупції. Потребує перегляду і удосконалення фіскальна політика держави.

Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій потребують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвітлювати державну політику та готовність уряду вживати радикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; публічно підтримувати інвестиційну діяльність.

Можливості вітчизняного інвестування стримує жорсткий порядок оподаткування довготермінових інвестиційних проектів, який передбачає сплату банком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект ще не дає віддачі, а тільки витрати. Така практика штучно завищує вартість проекту і знижує його ефективність.

Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу.

Основним завданням регулювання інвестиційної діяльності має стати: створення сприятливого інвестиційного середовища шляхом стимулювання національних інвесторів здійснювати інвестиції; концентрація грошових потоків на пріоритетних напрямах розвитку економіки; акумуляція достатнього обсягу фінансових ресурсів у провідних банках країни; забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості; забезпечення пріоритетного виділення кредитних ресурсів на пільгових умовах рефінансування банкам, які кредитують високоефективні інвестиційні проекти тощо. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були немісцеві органи влади, а цільові програми вирішення системних проблем: структурної перебудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва.

З метою забезпечення досягнення оптимального варіанту розвитку інвестиційної діяльності в Україні та її активізації визначаються такі шляхи та способи розв'язання проблем:

  • 1. Удосконалення державної інвестиційної політики:
    • – проведення активної державної політики із стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Україні;
    • – забезпечення моніторингу здійснення інвестицій та контролю їх цільового та ефективного використання;
    • – інтегрування процесу формування та реалізації інвестицій, що потребують державної підтримки, у загальний бюджетний процес;
    • – сприяння розвитку співробітництва з міжнародними фінансовими установами у сфері інвестиційної діяльності та ін.
  • 2. Удосконалення нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності:
    • – забезпечення стабільності і передбачуваності правового поля;
    • – вдосконалення податкового, земельного корпоративного та митного законодавства, спрямованого на активізацію інвестиційної діяльності;
    • – удосконалення системи захисту інвестицій та гарантії прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності та ін.
  • 3. Розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури:
    • – створення та забезпечення ефективного функціонування інститутів розвитку (фонд стратегічних інвестицій, фонд кредитних гарантій, інноваційні фінансово-кредитні установи тощо);
    • – перетворення фондового ринку у ефективний механізм акумуляції заощаджень суб'єктів ринку;
    • – створення дієвих механізмів державно-правового партнерства в инфраструктурному інвестуванні;
    • – дослідження стану, проблем та перспектив запровадження міжнародних стандартів інвестиційної діяльності та ін.
  • 4. Удосконалення методологи розробки, оцінювання та відбору інвестиційних проектів:
    • – розроблення чітких критеріїв інвестиційних проектів, які потребують державного інвестування або державної фінансової підтримки, з урахуванням особливостей галузей економіки;
    • – державна підтримка реалізації інвестиційних програм і проектів за пріоритетними напрямами економічного розвитку України;
    • – забезпечення прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, а також запровадження механізму оцінки результатів державного інвестування та ін..
  • 5. Поліпшення інвестиційного клімату:
    • – вдосконалення та гармонізація регуляторної, правової та податкової системи;
    • – проведення в Україні та за кордоном заходів (форуми, семінари тощо) з метою ознайомлення з інвестиційними можливостями України та ін.

На сучасному етапі розвитку України забезпечення сприятливого інвестиційного клімату залишається стратегічно важливим завданням, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку й можливість модернізації національної економіки. Поштовхом до нарощування інвестицій повинне стати створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів: формування стабільного правового поля, захисту прав власності, зниження податкового тиску на підприємства, розвиток системи ринків і ринкових інструментів, розвиток інформаційної інфраструктури ринку. Причому сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні і надалі буде забезпечуватись тільки через масштабні комплексні заходи щодо покращення інвестиційних умов і розширення механізмів та застосування сучасних інструментів здійснення інвестиційної діяльності.

 
<<   ЗМІСТ   >>