Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ринок цінних паперів та його учасники

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Учасники фондового ринку – емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Емітент – юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Інвестори в цінні папери – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку – неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів – їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

Приватне (закрите) розміщення акцій публічного акціонерного товариства – розміщення акцій шляхом їх безпосередньої пропозиції акціонерам їдкого товариства та заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100.

Ринок цінних паперів призначений для акумулювання капіталу з подальшим його перерозподілом у вигляді інвестицій у виробничу і соціальну сферу народного господарства шляхом випуску, придбання і вільного розпорядження цінними паперами їхніми власниками.

Ринок цінних паперів складається з двох частин – фондового ринку та сфери обігу цінних паперів у вигляді купівлі-продажу короткострокових (до одного року) фінансових інструментів.

Основні функції ринку цінних паперів такі:

  • – перерозподіл грошових коштів;
  • – перерозподіл ризиків;
  • – облікова;
  • – контрольна;
  • – збалансування попиту і пропозиції;
  • – стимулююча;
  • – регулююча.

Функція перерозподілу грошових коштів полягає у перерозподілі коштів між: галузями і сферами діяльності; територіями і країнами; населенням і підприємствами (коли заощадження громадян набувають виробничої форми); між державою та іншими юридичними і фізичними особами. При фінансуванні дефіциту державного і місцевих бюджетів за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної та місцевих позик і їх реалізації здійснюється перерозподіл вільних фінансових ресурсів підприємств і населення на користь держави.

Функція перерозподілу ризиків – це використання інструментів ринку цінних паперів (передусім так званих похідних інструментів) для захисту власників будь-яких активів (товарних, валютних, фінансових) від несприятливої для них зміни цін, вартості або дохідності цих активів. Цю функцію можна назвати функцією захисту (страхування) від ризику або, точніше, функцією хеджування. Однак хеджування неможливе в односторонньому порядку: якщо є той, хто бажає захиститися від ризику, то має бути й інша сторона, яка вважає можливим для себе прийняти цей ризик. За допомогою ринку цінних паперів можна зробити спробу перекласти ризик із свого активу на спекулянта, який бажає ризикнути. Отже, суть хеджування полягає у перерозподілі ризиків.

Облікова функція полягає в обов'язковому обліку у спеціальних списках (реєстрах) всіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрації і-продажу, застави, трасту, конвертації тощо.

Контрольна функція передбачає проведення контролю за дотриманням норм законодавства учасниками ринку.

Функція збалансування попиту і пропозиції означає забезпечення рівноваги попиту та пропозиції на фінансовому ринку шляхом проведення операцій з цінними паперами.

Стимулююча функція полягає в мотивації юридичних і фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів. Наприклад, шляхом надання права на участь в управлінні підприємством (акції), права на отримання доходу (процентів по облігаціях, дивідендів по акціях), можливості нагромадження капіталу або права стати власником майна (облігації).

Регулююча функція означає регулювання через конкретні фондові операції різних суспільних інтересів. Наприклад, шляхом проведення операцій з цінними паперами регулюється обсяг грошової маси в обігу. Продаж державою цінних паперів на ринку скорочує обсяг грошової маси, а їх викуплення державою, навпаки, збільшує цей обсяг.

До допоміжних функцій ринку цінних паперів можна віднести використання цінних паперів у приватизації, антикризовому управлінні, реструктуризації економіки, стабілізації грошового обігу, антиінфляційній політиці тощо.

За регіональною ознакою ринки цінних паперів поділяються на національні та міжнародні. У випадку України національним ринком цінних паперів вважається ринок (первинний, вторинний), на якому укладаються угоди купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів. Міжнародними ринками, як правило, називаються ринки країн, на яких знаходяться в обігу цінні папери, випущені іноземними емітентами.

Первинний ринок цінних паперів обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення цінних паперів. На такому ринку учасниками завжди виступають емітенти та інвестори. Ринкова взаємодія між ними може бути або безпосередньою, або здійснюваною через андеррайтерів.

Андеррайтер – сторона, що гарантує емітенту виручку від продажу випуску цінних паперів. Фактично андеррайтер набуває цінних паперів в емітента і перепродає їх інвесторам.

На вторинному ринку відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів. До вторинного належать біржовий і позабіржовий ринки цінних паперів.

Біржовий ринок – це торгівля цінними паперами, здійснювана на фондовій біржі. Сутність і принципи функціонування фондової біржі будуть розглянуті нижче.

Згідно з нормативними актами різних країн головними елементами біржової торгівлі цінними паперами є:

  • 1. Допуск і вилучення цінних паперів до/з обігу на фондовій біржі.
  • 2. Визначення способів біржової торгівлі, тобто способів або шляхів укладання угод купівлі-продажу цінних паперів між учасниками біржової торгівлі.
  • 3. Визначення видів угод, які можуть укладатися на біржі.
  • 4. Встановлення кола учасників біржової торгівлі.
  • 5. Встановлення порядку оформлення біржових угод купівлі-продажу.
  • 6. Визначення порядку виконання доручень клієнтів на продаж або купівлю цінних паперів, що котируються на фондовій біржі,

Позабіржовий ринок – це сфера обігу цінних паперів, не допущених до котирування на фондовій біржі. На такому ринку розміщуються й нові випуски цінних паперів. Він організований дилерами, які можуть бути або не бути членами фондової біржі.

Нині найістотнішими тенденціями розвитку ринку цінних паперів є:

  • – інтернаціоналізація та глобалізація ринку;
  • – підвищення рівня організованості та посилення державного контролю;
  • – комп'ютеризація ринку цінних паперів;
  • – нововведення на ринку;
  • – сек'юритизація.

Сек'юритизація – це продаж активів банку через перетворення їх на цінні папери, які надалі розміщують на ринку. В основному сек'юритизацію застосовують до банківських кредитів, даючи змогу банкам передавати кредитний ризик іншим учасникам ринку – інвесторам, які купують цінні папери.

Виходячи з форм укладання угод на ринку цінних паперів розрізняють такі три групи його учасників:

  • 1. Індивідуальні учасники – фізичні особи, які мають здатність в процесі ринкової взаємодії користуватися правами і виконувати обов'язки (громадяни даної країни, іноземні громадяни, особи без громадянства).
  • 2. Інституційні учасники– юридичні особи, які не є органами державно- правового регулювання.
  • 3. Органи державно-правового регулювання – органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державні органи, підпорядковані законодавчій владі (НБУ або ФДМУ, ДКЦПФР, Держцінпослуг).

Основними суб'єктами фінансових відносин на ринку цінних паперів є інвестори, емітенти та особи, що займаються професійною посередницькою діяльністю на цьому ринку.

Інвесторами на ринку цінних паперів вважаються фізичні та юридичні особи, які вкладають кошти, майно, майнові та немайнові права, у тому числі інтелектуальну власність, у цінні папери.

Найбільш активними інституційними інвесторами є комерційні банки, інститут спільного інвестування, пенсійні фонди, страхові компанії. Менш активні – промислові і торгові підприємства, компанії, тощо.

Емітентами цінних паперів є юридичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їхнього випуску.

Фінансовими посередниками на ринку цінних паперів є особи, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів. Посередники повинні мати ліцензію на здійснення посередницької діяльності. В більшості випадків вони надають брокерські, дилерські та андеррайтерські послуги.

Брокер (біржовий маклер, комісіонер, куртьє, стокброкер) – посередник, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво комісійні (куртаж).

Дилер – це посередник, який здійснює операції з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за власний рахунок.

Для професійних учасників ринку цінних паперів існують спеціальні терміни: "ведмеді", "бики", "зайці".

Інфраструктурними учасниками фондового ринку виступають юридичні особи, що виконують такі основні види професійної діяльності з інструментами фондового ринку:

  • – організація торгівлі на ринку цінних паперів;
  • – депозитарна діяльність;
  • – розрахунково-клірингова діяльність;
  • – діяльність з управління цінними паперами;
  • – діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;
  • – консультаційна та аудиторська діяльність тощо.

Реєстратор – юридична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, що займається одним видом діяльності: веденням реєстрів власників іменних цінних паперів на основі ліцензії ДКЦПФР. Діяльність реєстраторів регулюється Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Емітент може і самостійно вести реєстр власників іменних цінних паперів, якщо кількість власників іменних цінних паперів не перевищує 500 осіб. У такому разі він зобов'язаний мати одного штатного співробітника, який займається реєстраторською діяльністю, атестований як спеціаліст з питань ведення реєстру і отримав кваліфікаційний сертифікат встановленого зразка.

Зберігай – комерційний банк або торговець цінними паперами, що має ліцензію зберігана ДКЦПФР і здійснює зберігання та обслуговування рахунків у цінних паперах.

За чинним законодавством реєстратори можуть проводити перереєстрацію протягом п'яти днів (максимальний строк). Зберігані проводять цю процедуру за кілька хвилин. Без такої швидкої перереєстрації прав власності на цінні папери вторинний ринок не зміг би нормально функціонувати.

На практиці найчастіше реєстратори задовольняють права власників документарних цінних паперів, а зберігані – права власності бездокументарних цінних паперів.

До інфраструктурних учасників ринку цінних паперів належать і депозитарії цінних паперів.

Депозитарій – це інститут, який дає можливість здійснювати розрахунки в цінних паперах через комп'ютеризовану систему депозитарного обліку та спрощує їх обіг на вторинному ринку за рахунок використання електронного документообігу, що значно збільшує ефективність та інвестиційну привабливість ринку цінних паперів України.

Діяльність депозитаріїв в Україні регулюється Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р.

Депозитарій може створюватися у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше 10 зберігачів. Депозитарна діяльність має бути виключним видом діяльності цього товариства.

Для гарантування і прискорення розрахунків за цінними паперами в Україні створено клірингову систему, яка складається з клірингового депозитарію та розрахункового банку.

Розрахунково-клірингові установи – це інфраструктур ні інститути, які спеціалізуються на виконанні таких функцій:

  • – здійснення розрахунків, включаючи проведення взаємозаліку, за угодами купівлі-продажу цінних паперів;
  • – проведення перевірки наявності на рахунках учасників грошових коштів і цінних паперів;
  • – видача виписок з грошових рахунків клієнтів установи;
  • – повідомлення інформації інститутам, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів і ряд інших.

Власником ліцензії НБУ на право бути розрахунковим банком є банк "Кліринговий дім", який має досвід клірингових розрахунків за валютними операціями на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).

Об'єднують суб'єктів фондового ринку і встановлюють для своїх членів формальні правила та процедури саморегулівні організації (СРО). Статус такої організації згідно з Положенням про саморегулівну організацію ринку цінних паперів можуть отримати громадські організації та об'єднання юридичних осіб-професійних учасників ринку цінних паперів, а також фондові біржі. Всі професійні учасники ринку цінних паперів повинні бути членами щонайменше одного об'єднання СРО відповідно до виду діяльності.

Основними ознаками організацій, що саморегулюють ринок, є:

  • – добровільність об'єднання;
  • – наявність різноманітних видів діяльності;
  • – захист інтересів членів організації;
  • – установлення для своїх членів "правил гри" на ринку;
  • – виконання низки регулювальних функцій, які недоцільно виконувати державі.
 
<<   ЗМІСТ   >>