Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Порядок формування портфеля цінних паперів

Із врахуванням інвестиційних якостей цінних паперів інвестор здійснює формування портфеля цінних паперів.

Портфель цінних паперівце сукупність цінних паперів, які належать одному інвестору, але випущенні різними емітентами. Оптимальним вважається портфель, якщо він містить від 10 до 30 типів цінних паперів.

Формування портфеля цінних паперів є результатом диверсифікації вкладень інвестора в цінні папери, яка може здійснюватися як за видами діяльності, так і за окремими територіями, регіонами чи країнами, а також емітентами і видами цінних паперів.

Портфелі цінних паперів можуть бути різних видів:

  • 1. Залежно від поєднання цілей інвестора розрізняють такі портфелі цінних паперів:
    • Консервативний – спрямований на надійність вкладень і низький ризик зведений до мінімуму
    • Поміркований – забезпечує середні доходи при середньому рівні ризику
    • Агресивний (спекулятивний) –забезпечує високий дохід при високому рівні ризику
  • 2. Залежно від способів диверсифікації портфель може бути
  • Диверсифікований (збалансований) – відповідає визначеним цілям інвестора
  • Недиверсифікований (однорідний)
  • 3. Залежно від різноманітності цінних паперів виділяють
  • Ринковий портфель цінних паперів
  • Неринковий портфель цінних паперів
  • 4. Залежно від способів одержання доходу розрізняють
  • Портфель, орієнтований на одержання доходів у вигляді процентів чи дивідендів
  • Портфель, орієнтований на приріст курсової вартості цінних паперів.

Порівняно з портфелем реальних інвестиційних проектів портфель цінних паперів має ряд позитивних моментів, а саме: можливість формування портфелю з великої кількості фінансових інструментів; більш висока ліквідність; більша можливість бути керованим. Разом із тим недоліками є: високий рівень ризику, бо існує не лише ризик на доход, але й ризик на весь інвестований капітал; відсутність можливості впливати на рівень доходності; низька інфляційна захищеність; обмежені можливості вибору окремих фінансових інструментів.

У зв'язку з цим, формування портфелю цінних паперів для більшості не інституціональних інвесторів є доцільним лише в тому випадку, якщо нема достатньо ефективних проектів реального інвестування або інвестиційний клімат не сприяє їх ефективній реалізації. Що стосується інституціональних інвесторів, зокрема, інститутів спільного інвестування та банків, то для них формування ефективного та збалансованого портфелю має велике значення. Процес формування портфелю цінних паперів здійснюється після того як конкретизовано ціпі формування інвестиційної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфелю та оптимізували пропорції інвестиційних ресурсів у розрізі окремих видів портфелів.

Основними етапами формування портфелю цінних паперів є:

  • 1) вибір оптимального типу портфеля;
  • 2) оцінка прийнятного співвідношення ризику та доходності;
  • 3) визначення початкового складу портфеля;
  • 4) вибір схеми управління портфелем.

З метою формування оптимального портфеля цінних паперів використовують два способи управління ним:

  • Активне управління портфелем цінних паперів, за якого утримання в портфелі видів цінних паперів залежить від строків користування (володіння) ними;
  • Пасивний спосіб управління базується на формування диверсифікованого портфеля із заздалегідь визначеними ступенем ризику, доходності і утримання портфеля тривалий час у незмінному стані.

При формуванні портфеля цінних паперів важливе значення має:

  • – по-перше, тип портфеля. Наприклад, при формуванні агресивного (ризикованого) портфеля, який націлений, переважно, на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (переважно акцій), у інвестора міра ризику найбільша. Отже, такий інвестор прагне отримати найбільшу дохідність у найризикованіші фінансові активи. При формуванні поміркованого (ринкового) портфеля дохід у інвестора буде складатися з приросту курсової вартості, відсотків за державними цінними паперами, а також із дивідендних виплат. Консервативний портфель формується, переважно, з державних облігацій. Інвестор, який формує такий портфель, зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого часу, який компенсується високою надійністю.
  • – по-друге, диверсифікація фондових інструментів. Така диверсифікація може мати галузевий чи регіональний характер, а також проводитися за різними емітентами однієї галузі.
  • – по-третє, необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля. Така необхідність виникає у випадку, коли інвестор формує портфель цінних паперів з метою захисту інвестиційних ресурсів від інфляції та подальшого їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти.
  • – по-четверте, необхідність забезпечення участі в керуванні акціонерними підприємствами. Така необхідність виникає лише в тому випадку, якщо основною метою інвестора є формування пакету акцій, які дадуть йому можливість керувати підприємством.
  • – по-п'яте, рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами. На відміну від акцій, за якими ставки оподаткування доходу є незмінними, по облігаціям, зокрема, державним, можуть встановлюватися певні податкові пільги. Наявність таких податкових пільг може бути достатнім додатковим стимулом для введення окремих інструментів цього виду до складу портфеля, що формується.

Сформований з урахуванням цих факторів портфель цінних паперів має бути оціненим у сукупності за критеріями дохідності, ризику та ліквідності для того, щоб бути упевненим, що він за своїми параметрами відповідає такому типу портфеля, який визначений цілями його формування.

 
<<   ЗМІСТ   >>