Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Капітальні вкладення та джерела їх фінансування

Найпоширенішою формою реальних інвестицій є капітальні інвестиції або капітальні вкладення, які забезпечують просте та розширене відтворення національної економіки.

Відповідно до Податкового кодексу, капітальні інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації [2].

За економічним змістом капітальні інвестиції – це частина валового внутрішнього продукту, яка спрямована на створення основного капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань і коштів нагромадження.

Капітальні вкладення – це частина інвестицій, спрямована на відтворення основних засобів виробничого і невиробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об'єкти соціальної сфери (будівництво житла, закладів культури, охорони здоров'я тощо).

Капітальні інвестиції реалізуються шляхом здійснення таких інвестиційних операцій:

  • – придбання цілісних майнових комплексів;
  • – нове будівництво;
  • – перепрофілювання – це операція, пов'язана з повною заміною технології виробничого процесу для випуску нової продукції на діючому підприємстві;
  • – реконструкція;
  • – модернізація.

Згідно з обліковою політикою підприємства, капітальні інвестиції містять такі елементи витрат:

  • інвестиції в основний капітал, у тому числі витрати на капітальне будівництво, придбання мамин та устаткування;
  • витрати з удосконалення обкта;
  • інвестиції в нематеріальні активи;
  • витрати на формування основного стада;
  • витрати на інші необоротні матеріальні активи.

Джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:

  • 1) бюджетні асигнування (на основі неповернення) – виділяються для проектів національного масштабу, міжгалузевого і галузевого рівнів, а також соціальної сфери;
  • 2) державні кредити (бюджетна позика і т. ін.) – надаються на будівництво об'єктів виробничого призначення, які споруджуються згідно із переліком, складеним і затвердженим Міністерством економіки на основі пропозицій міністерств і відомств, які і є замовниками кредиту. НБУ і Міністерство фінансів визначають банки, уповноважені здійснювати подібні кредити, й укладають з ними угоди. Банки, у свою чергу, укладають з Інвесторами кредитні угоди на строк не менше 7 років. Погашення позики здійснюється за рахунок власних коштів інвестора або позикових коштів гарантів, якими виступають міністерства або відомства. Кошти, що надходять як погашення кредиту, перераховуються банком у дохід держбюджету. У свою чергу, контроль за цільовим використанням і своєчасним поверненням позики здійснюється підрозділами банку і Мінфіну, які відповідають за питання фінансування;
  • 3) довгострокові кредити за рахунок централізованих кредитних ресурсів Національного банку України – спрямовуються на витрати, пов'язані з реалізацією цільових програм, зокрема на впровадження нових технологій, конверсію і модернізацію виробництва, збільшення частки виробництва товарів народного споживання. Кожне підприємство складає програму і кошторис витрат, які надаються разом із заявкою в комерційні банки. Банки розглядають заявки підприємств і після попереднього аналізу подають їх до НБУ. А НБУ, у свою чергу, укладає з комерційним банком договір і відкриває йому кредитну лінію;
  • 4) державно-комерційне фінансування – здійснюється за рахунок коштів бюджету і залучених вільних кредитних ресурсів комерційних банків. Невід'ємною частиною цього виду фінансування є наявність банку-менеджера, що особливо важливо при формуванні промислово-фінансових груп, банківських асоціацій та інших видів об'єднань;
  • 5) змішане фінансування – це бюджетні кошти, довгострокові банківські кредити, власні кошти підприємств (прибуток, амортизаційні відрахування, мобілізація внутрішніх ресурсів тощо);
  • 6) нетрадиційні джерела фінансування – це випуск і реалізація державних цінних паперів;
  • 7) іноземні інвестиції – формуються за рахунок кредитів міжнародних фінансових організацій, приватних інвестицій іноземних інвесторів і в результаті надання технічної допомоги.

Розглянемо структуру капітальних інвестицій за джерелами фінансування (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Структура капітальних інвестицій за джерелами фінансування, % *

Найменування

джерел

Рік

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Кошти державного бюджету

6,5

6,8

5,7

4,3

5,8

7,1

6,3

2,5

Кошти місцевих бюджетів

4,5

4,2

4,6

3,1

3,4

3,4

33

2,8

Власні кошти підприємств та організацій

59,8

58,6

59,3

66,1

60,8

58,6

59,2

63,4

Кошти іноземних інвесторів

3,4

з,з

з,о

4,2

2,1

2,8

1,6

Кошти населення на будівництво власних квартир

5,6

4,4

3,5

2,5

2,5

1,7

2,4

Кошти інвестиційних фондів

1,5

1,9

2,1

1,4

-

-

-

-

Кошти населення на індивідуальне житлове будівництво

3,4

3,8

4,2

2,8

8,6

5,8

8,3

8,8

Кредити банків та інші позики

14,3

15,2

15,8

13,3

12,3

163

16,1

14,8

Інші джерела фінансування

1,0

1,8

1,8

23

4,5

43

6,9

3,7

* Джерело: розраховано за даними Державного комітету статистики України

Головним джерелом капітальних інвестицій у 2006 – 2014 pp. були власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у 2013 р. освоєно 63,4 % всіх капіталовкладень. Поряд із загальним зменшенням обсягу інвестицій у 2013 р. майже на 48 млрд грн порівняно із 2012 р. про погіршення ситуації щодо здійснення інвестицій свідчить зростання частки інвестування за рахунок власних коштів у 2013 р. порівняно з 2012 р. на 4,2 % .

Питома вага у фінансуванні капітальних інвестицій належить кредитам банків та іншим позикам, у 2013 р. було на рівні 2006 р. Незначне збільшення частки кредитіа спостерігається у 2011 р. і 2012 р. Це пояснюється активною участю банків і інвестиційному процесі.

Частка інвестицій, що фінансуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, у 2013 р. була в 2 рази менше за показник 2006 р. та становить лише 5,3 відсотка.

Слід відмітити, що роль коштів іноземних інвесторів у здійсненні капітальних інвестицій в національну економіку є незначною та не перевищує 4,2 % в загальній структурі за досліджувані роки. У 2013 р. зазначений показник не перевищує 1,6 %, що свідчить про негативний вплив чинників політичного і зовнішньоекономічного характеру, зокрема рецесійних процесів у світовій та національній економіці.

За аналізований період 2006-2013 pp. обсяг капітальних інвестицій збільшився майже в 2 рази, з 123,3 млрд грн у 2006 р. до 247,9 млрд грн – у 2013 р. Стрімке зростання спостерігається у 2012р. – 293,7 млрд грн. (див. рис. 4.1).

Динаміка капітальних інвестицій в Україні, млрд грн

Рис. 4.1. Динаміка капітальних інвестицій в Україні, млрд грн

Провідними сферами за обсягами залучення капітальних інвестицій залишається промисловість – 41,1 % у загальній структурі за підсумками 2013 р. (табл. 4.2), обсяг інвестицій залучених в будівництво за останній рік становить 17,3 %, у торгівлю – 9 %. Водночас інвестиції на розвиток сільського господарства займали в загальній структурі у 2006 р. лише 3,8 %, а в 2013 р. – 6,6%. У вартісному виразі обсяг збільшився в 2 рази (див. рис. 4.2).

Динаміка капітальних інвестицій в сільське господарство в 2006-2013 pp.

Рис. 4.2. Динаміка капітальних інвестицій в сільське господарство в 2006-2013 pp.

Таблиця 4.2

Капітальні інвестиції за окремими видами економічної діяльності, млрд грн*

Види економічної діяльності

Рік

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

7,3

9,5

16,9

9,4

123

18,2

19,4

16,5

Промисловість

44,8

64,3

76,6

57,7

58,6

86,3

1033

101,9

Будівництво

6,3

9,1

12,5

53

5,0

8,5

373

43,4

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

ПД

17,8

24,7

14,1

11,8

17,3

24,9

22,3

Діяльність

транспорту та зв'язку

20,3

31,7

32,6

24,6

29,1

39,4

39,6

16,5

Діяльність пошти та зв'язку

9,9

12,5

10,9

9,6

6,0

6,6

73

63

Фінансова діяльність

2,4

4,2

4,6

3,4

2,9

33

7,1

6,6

Державне управління

1,1

1,6

1,8

0,9

1,3

1,9

12,7

73

Усього

125,3

188,5

233,1

151,8

171,1

2383

293,7

247,9

* Джерело: розраховано за даними Державного комітету статистки України

Отже, структура використання фінансових ресурсів в сільському господарстві залежить від можливостей залучення інвестицій. Так, найбільш проблематичним є залучення державних коштів для фінансування інвестиційних проектів галузі. Механізм фінансування розвитку галузі зв'язку за рахунок бюджету є дуже суперечливим і малопрогнозованим, а також залежить від чинників, які неможливо визначити аналітичним шляхом.

Таблиця І

Обсяги інвестицій в основний капітал сільського господарства України та основні джерела їх фінансування, 2008-2012 pp., млн грн*

Показник

Рік

2012 р. 2008 р., %

2008

2009

2010

2011

2012

Інвестиції у сільське господарство, всього

16700

10436

12106

18183

14558

873

У т. ч. за рахунок:

власних коштів сільськогосподарських товаровиробників

8200

6100

8000

12600

10136

123,6

залучених та інших джерел

8500

3200

4100

5400

9742

114,6

* Джерело: розраховано за даними Державного комітету статистики України

Результатом процесів інвестування в основний капітал аграрних підприємств України є динаміка введення в експлуатацію об'єктів основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення та потужностей переробної галузі АПК. Протягом 2000–2012 р.р. введено в дію тваринницьких приміщень для великої рогатої худоби на 23,3 тис. скотомісць, що майже у 4 раза перевищує рівень 2000 р., для свиней – 15,1 тис. (порівняно із 5,3 тис., введеними у 2000 р.).

Удосконалення структури використання фінансових ресурсів у сільському господарстві в Україні за рахунок державних коштів вбачається у забезпеченні прозорого та передбачуваного механізму розподілу та використання таких коштів. Крім того, Міністерству фінансів разом із зацікавленими органами влади необхідно розглянути питання щодо збільшення державних видатків на розвиток сільського господарства.

 
<<   ЗМІСТ   >>