Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року №40-ІУ.

Головною метою державної інноваційної політики в Україні є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Роль держави у підтримці інновацій полягає у такому:

  • – держава сприяє розвитку науки через підготовку кадрів як основного джерела інноваційних ідей;
  • – забезпечує правове регулювання інноваційної діяльності;
  • – встановлює обсяги державних замовлень на виконання комплексних науково-технічних програм;
  • – визначає економічні стимули інноваційної діяльності через систему оподаткування і амортизаційну політику;
  • – сприяє розвитку відповідної інфраструктури для реалізації інновацій. Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" основними принципами державної інноваційної політики є:
  • – орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
  • – визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
  • – формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
  • – створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;
  • – забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
  • – ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;
  • – здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
  • – фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;
  • – сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;
  • – інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;
  • – підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Ґрунтуючись на цих принципах, державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

  • – визначення й підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
  • – формування й реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
  • – створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки й стимулювання інноваційної діяльності;
  • – захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;
  • – фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;
  • – стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів:
  • – встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;
  • – підтримки функціонування й розвитку сучасної інноваційної інфраструктури [6].

Увесь комплекс засобів, котрі застосовуються з метою впливу на інвестиційні процеси, можна розподілити за кількома основними напрямами (рис. 5.1).

Головним питанням державної інвестиційної політики є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки України.

Основні напрями державного регулювання інвестиційної діяльності [30]

Рис. 5.1. Основні напрями державного регулювання інвестиційної діяльності [30]

Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки сьогодні є:

  • у сфері наукового розвитку – фундаментальна наука; прикладні дослідження й технології; вища освіта, підготовка та перепідготовка наукових кадрів; розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічпої безпеки; система інформаційного та матеріального забезпечення наукової діяльності;
  • у сфері технологічного розвитку – дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; розроблення засобів збереження й захисту здоров'я людини; розроблення ресурсоенергозберігаючих технологій; розроблення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості;
  • у сфері виробництва – формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (тсхнопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне та технічне оновлення базових галузей економіки держави; впровадження високорентабельних інноваційно- інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва та тенденціях його розвитку;
  • у сфері фінансово-банківської діяльності – стимулювання створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування функціонуючих комерційних банків шляхом встановлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвестуються для досягнення технологічних змін; диференціація ставки податку на прибуток комерційних банків залежно від напрямів використання ресурсів шляхом зниження в разі їх довгострокового кредитування високотехнологічних проектів і підвищення в разі вкладання коштів у високоприбуткові операції фінансового ринку; створення системи пільгового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів щодо розроблення і впровадження високотехнологічного обладнання та іншої інноваційної продукції; запровадження спеціального порядку створення інноваційних асоціацій, які є інвестиційно-виробничими об'єднаннями юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у здійсненні інноваційного проекту та випуску нової конкурентоспроможної продукції; запровадження державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок спеціально створеної страхової компанії тощо.

У державній програмі залучення іноземного капіталу визначено основні пріоритетні сфери інвестиційної діяльності: агропромисловий комплекс (високопродуктивні агротехнології, модернізація підприємств переробної та харчової промисловості, виробництво тари, сільськогосподарське машинобудування, міні-цехи фермерських господарств, хімічні засоби захисту рослин); медична та мікробіологічна промисловість; легка промисловість; лісопромисловий комплекс; машинобудування (телерадіоапаратура, електропобутові прилади, пасажирський транспорт, важкі вантажні літаки, медтехніка, верстати з програмним управлінням); металургійний комплекс (порошкова металургія, виробництво білої жерсті, алюмінієвого листа і труб); розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій; транспортна інфраструктура; зв'язок; хімічна й нафтохімічна промисловість; соціальна інфраструктура; подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Усі методи державного регулювання інвестиційної діяльності є взаємозв'язаними, а тому застосування їх не може бути довільним. Кожна модель державної інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних державних інститутів, що розробляють та реалізують ці заходи. Увесь комплекс засобів, котрі застосовуються з метою впливу на інвестиційні процеси в аграрному секторі економіки, можна розподілити за кількома основними напрямами (рис. 5.2).

Методи державного регулювання інвестиційної діяльності в АПК [28]

Рис. 5.2. Методи державного регулювання інвестиційної діяльності в АПК [28]

Головним питанням державної інвестиційної політики в АПК є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури аграрної економіки України.

Важливим аспектом формування інвестиційної політики є сприяння надходженню інвестиційних ресурсів нерезидентів, які відіграють значну активізаційну роль в інвестиційному процесі України. Також важливе значення при формуванні політики у сфері інвестування відіграють податкова система, грошово-кредитна система, амортизаційні відрахування, фондовий ринок та інноваційна політика.

 
<<   ЗМІСТ   >>