Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

  • 6.1. Сутність та значення іноземних інвестицій
  • 6.2. Способи та форми залучення іноземних інвестицій
  • 6.3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями
  • 6.4. Правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями, порядок їх створення
  • 6.5. Державна політика щодо залучення іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту

Сутність та значення іноземних інвестицій

Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [9].

Іноземні інвестори – це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

  • – юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
  • – фізичні особи іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
  • – іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
  • – інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України. При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення реінвестицій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

  • – іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
  • – валюти України – відповідно до законодавства України;
  • – будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
  • – акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
  • – грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
  • – будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
  • – прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
  • – інших цінностей відповідно до законодавства України.

Залежно від ступеня контролю над зарубіжними компаніями іноземні інвестиції поділяють на прямі та портфельні.

Види іноземних інвестицій

Рис. 6.1. Види іноземних інвестицій

Поділ на прямі та портфельні інвестиції, вважає А. Даниленко, залежить від ступеня контролю над компаніями. Прямі інвестиції надають право безпосереднього розпорядження закордонною компанією. Вони спрямовуються приймаючі країни двома шляхами: перший – організація нових підприємств; другий – купівля або поглинання вже діючих компаній. Портфельні інвестиції – капітальні вкладення, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів) [31].

Прямі інвестиції – це вкладення у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлінні підприємством.

На думку російського вченого Кириченко О. А, прямі іноземні інвестиції – це вкладення капіталу з метою придбання довготермінового економічного інтересу в країні – прикладення капіталу, яке забезпечує контроль прямого іноземного інвестора над об'єктом розміщення капіталу [43].

Вітчизняні вчсні-економісти наводять різні визначення прямих іноземних інвестицій. Так, А.А. Пересада зазначає, що прямі інвестиції здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом [66].

Однак, Гитман Л. визначає "прямі інвестиції" як "вкладення капіталу з метою одержання підприємницького прибутку (доходу), та вкладення, які зумовлені довготерміновим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об'єктом інвестування" [24].

Таким чином, прямі іноземні інвестиції – це основні форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного • контролю і надає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією.

За законодавством України – прямі – це інвестиції за умови, що частка іноземного інвестора в статутному капіталі господарського товариства становить не менше 10%.

На думку В.Г. Федорснка, прямі іноземні інвестиції – це матеріальні та нематеріальні цінності, що вкладаються в економіку країни іншої, ніж країна походження інвестора, з метою встановлення повного чи часткового тривалого контролю та здійснення істотного впливу на підприємство в приймаючій економіці для отримання прибутку або досягнення іншого економічного ефекту. Портфельні інвестиції розміщуються через фондові ринки з єдиною метою отримання прибутку (приросту капіталу у формі дивіденду), без намірів справляти вплив на загальне управління та контроль над компанією, основним способом здійснення портфельних і прямих інвестицій є придбання цінних паперів [83].

Що стосується портфельних інвестицій – це капітальні інвестиції, частка яких у капіталі нижче межі, визначеною для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи права інвестора отримання частки прибутку (дивідендів).

Таким чином, розглянувши думку різних науковців і зафіксувавши системний характер іноземних інвестицій, можна запропонувати нашу класифікацію, що задовольняє вимоги зовнішніх і внутрішніх користувачів обліково-аналітичної інформації (див. табл. 6.1).

Основними видами іноземного інвестування є залучення прямих і портфельних інвестицій. Розглянемо більш детально прямі іноземні інвестиції адже вони є основним ступенем контрою над будь-яким проектом, тому в даний час вони є найбільш актуальними.

Прямі іноземні інвестиції – це речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності, що вкладаються іноземними інвесторами (у передбачених законом формах) з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту у підприємства (організації) будь- якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді яких, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Основними формами прямого інвестування є:

  • – заснування чи придбання підприємств;
  • – відкриття чи придбання філій або відділень;
  • – придбання частки підприємств;
  • – надання позик підприємствам, що належать кредиторам повністю або частково, прямо чи опосередковано або внаслідок надання позики на правління яких може бути здійснений значний вплив (наприклад: кредитування дочірньої – компанією материнською);
  • – реінвестування доходів у приймаючій країні.

Таблиця 6.1

Класифікація іноземних інвестицій

Ознака класифікації

Види іноземних інвестицій

За формою власності інвестора

Міждержавні; недержавні; державні організації тощо

За періодом інвестування

Довгострокові; короткострокові

За метою інвестування

Досягнення фінансової мети; встановлення контролю; санація міждержавних економічних зв'язків

За ступенем контролю над компанією

Прямі; портфельні

За видами вкладень

Грошові кошти в валюті України; грошові кошти в іноземній І валюті; грошові вимоги; рухоме та нерухоме майно; майнові права і

За об'єктами інвестування

Капітальні; фінансові

За видами інвестиційної діяльності

Участь у підприємствах України; придбання діючих підприємств; | створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам; придбання рухомого чи нерухомого майна

За зіставленням часу інвестування і часу отримання прибутку

Послідовне; паралельне; інтервальне; протікання

За об'єктами інвестиції

Корпоративні права; цінні папери; рухоме та нерухоме майно; нематеріальні активи, інші основні фонди

Прямі іноземні інвестиції в основному є вираженням довготривалої і глобальної стратегії, спрямованої на рентабельність підприємницької діяльності. А тому основними цілями прямого інвестування є забезпечення прибутку, стабільності і зростання. З метою отримання прибутку прямі іноземні інвестиції здійснюються тоді, коли за кордоном є можливості отримати більші прибутки, ніж всередині країни або коли лише таким чином можна утримати теперішній стан прибутковості підприємства.

Прямі інвестиції здійснюються з метою забезпечення стабільності у випадку, коли йдеться про збереження ринку внаслідок зміни витрат на одиницю продукції чи змін на експортних ринках. Зменшення ризику досягається також шляхом диверсифікації інвестиційної політики.

Таким чином, ШІ – це не просто експорт капіталу, а загальна стратегія, у якій трансфер технологій, економічних знань і компетенцій відіграє чи не більшу роль, ніж просто трансфер капіталу.

За Дж. Даннінгом, прямі іноземні інвестиції здійснюються на підставі врахування трьох груп чинників:

  • 1) переваги володіння (ownership advanteges) : перевага в технології, управлінських та організаційних навичках, маркетинговій майстерності, фірмова марка, імідж, преференційний доступ до ринків, фінансування, переваги від ефекту масштабу;
  • 2) переваги дислокації ( location advantages): місткість ринку країни – реципієнту, виробничі витрати, урядова політика, політичний ризик, географічне положення, розвиненість інфраструктури тощо;
  • 3) переваги інтерналізації (internalization advantages): пов'язані з триманням кращих результатів за рахунок самостійної діяльності в зарубіжній країні порівняно з використанням місцевих дистриб'юторів та ліцензіат [40].

Зростання підприємства відіграє також не останню роль, так як прямі інвестиції здійснюються, як правило, великими підприємствами. Зокрема вони схильні до інвестицій за кордоном, коли на внутрішньому ринку панують умови олігополії. Реалізація стратегії зростання на олігополізованому внутрішньому ринку може легко призвести до руйнівної цінової конкуренції; певні обмеження може створювати і правове регулювання, тоді як за кордоном зростання підприємства може бути менш ризиковим. Для транснаціональних корпорацій прямі іноземні інвестиції є найкращим способом управління і контролю за своєю діяльністю за кордоном.

 
<<   ЗМІСТ   >>