Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ

  • 8.1. Інвестиційні проекти та їх класифікація.
  • 8.2. Життєвий цикл інвестиційного проекту.
  • 8.3. Техніко-економічне обгрунтування інвестиційних проектів.
  • 8.4. Методи оцінки інвестиційного проекту.
  • 8.5. Врахування ризиків в процесі реалізації інвестиційного проекту

Інвестиційні проекти та їх класифікація

Інвестиційний проект – це документ, що забезпечує окремі напрями інвестиційного розвитку підприємства, обґрунтовує потребу в інвестиційних ресурсах у різних формах і містить систему управлінських рішень щодо забезпечення найбільш ефективних форм реалізації викладених у ньому цілей.

Інвестиційний проект це комплекс заходів, здійснюваних інвестором з метою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства і які передбачають отримання прибутку чи соціального ефекту в майбутньому.

Найчастіше на практиці інвестиційний проект – це об'єкт реального інвестування, який може бути представленим у вигляді:

  • 1. Інвестицій у підвищення ефективності виробництва, їх метою є, перш за все, створення умов для зниження витрат фірми за рахунок більш досконалого обладнання, навчання персоналу або переміщення виробничих потужностей в регіони з більш вигідними умовами виробництва.
  • 2. Інвестицій у розширення виробництва. Завданням такого виду інвестування Є розширення можливостей випуску товарів ДЛЯ ринків, ЩО раніше сформувалися, в рамках уже існуючих виробництв.
  • 3. Інвестицій у створення нових підприємств. Такі інвестиції забезпечують створення зовсім нових підприємств, які будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою, або дозволять фірмі вжити спробу виходу з товарами, що раніше вже випускалися, на нові для неї ринки.
  • 4. Інвестицій заради задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестиції стає необхідним у тому разі, коли фірма опиняється перед необхідністю задовольнити вимоги властей в частині або екологічних стандартів, або безпеки продукції, або інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок удосконалення менеджменту. Зважаючи на таку класифікацію, інвестиційний проект може існувати у формі:
    • а) нульового проекту, який передбачає утворення нового виробництва;
    • б) реконструкції – впровадження передових технологій без зміни профілю підприємства;
    • в) розширення або реабілітація (перепрофілювання) діючого підприємства.

Цілями проекту можуть бути економічні та соціальні результати: збільшення виробничих потужностей підприємства, створення чи реконструкція інфраструктури, вирішення екологічних і соціальних проблем тощо.

Відмітними рисами проекту є:

  • 1) виникнення, існування та закінчення проекту в певному оточенні;
  • 2) зміна структури проекту протягом його життєвого циклу;
  • 3) наявність певних зв'язків між елементами проекту як системи;
  • 4) можливість відміни вхідних ресурсів проекту.

Виходячи з визначення проекту вирізняють такі головні його ознаки:

  • – період від початку до завершення проекту;
  • – обмеженість ресурсів, системне функціонування проекту;
  • – кількісне вимірювання;
  • – неповторність;
  • – наявність певних зовнішніх умов.

Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих і контракторів проекту.

Ініціатор проекту – сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту, але ділова ініціатива щодо здійснення проекту може виходити від замовника проекту.

Замовник проекту – головна сторона, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і користуватиметься його результатами. Замовник висуває основні вимоги до проекту, визначає його масштаб, здійснює фінансування проекту за кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор – сторона, що вкладає інвестиції в проект і зацікавлена у максимізації вигод від своїх вкладень. Якщо інвестор і замовник не одна й та сама особа, то інвесторами найчастіше виступають банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами в міру виконання проекту.

Управляючий проектом – юридична або фізична особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проектом: планування, контроль та координацію дій учасників проекту. Склад функцій і повноважень керуючого проектом визначається контрактом із замовником. Керуючий для виконання своїх функцій утворює команду проекту в складі виконавців, які реалізують ці функції.

Контрактор проекту (генеральний контрактор) – сторона чи учасник проекту, що за угодою із замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов'язаних із проектом. До функцій генерального контрактора належать: укладання контракту із замовником або інвестором, добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їхніх робіт і прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контактором можуть виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту.

До учасників проекту відносять також субконтракторів, постачальників, органи влади, споживачів продукції проекту тощо.

Оскільки існують фінансові та реальні інвестиції, то, відповідно, і проекти можуть розрізнятися залежно від засобів (коштів) інвестування.

Фінансові проекти передбачають одержання прибутку від вкладень капіталу в фінансові інструмент – акції, облігації, паї, внески тощо.

Реальні інвестиційні проекти передбачають одержання прибутку від вкладення капіталу в реальні активи в формі будівництва, реконструкцій, лізингу тощо.

Інтелектуальні інвестиційні проекти приносять прибуток від реалізації нематеріальних активів.

Щодо інвестора як власника активів проекти можуть бути споживчі, паперові (фіктивні) та підприємницькі (за об'єктами інвестицій).

Споживчі проекти – це плани вкладання заощаджень у предмети особистого або сімейного довгострокового використання – житло, засоби транспорту, предмети тезаврування та ін. Ці вкладення безпосередньо не пов'язані з одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можуть використовуватися для цих цілей або брати участь в інвестиційному процесі як гарантія, застава або як засіб захисту від інфляції в періоди спаду інвестиційної активності.

Паперові проекти – це плани придбання активів у вигляді цінних паперів, як майнових, так і боргових (кред итних), які будуть не тільки приносити інвестору дохід, а й гарантувати йому певний рівень безпеки вкладених коштів.

Підприємницькі інвестиційні проекти – це плани вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької (виробничої або комерційної) діяльності. За напрямами інвестування вирізняють передусім: інвестиції прямі, тобто безпосередньо спрямовані на створення виробничих потужностей, та портфельні, тобто зумовлені сукупністю паперових представників (документів), що віддзеркалюють, як правило, права власності на активи, або дохід, який вони приносять.

Венчурне інвестування – це вкладення капіталу у науко місткі, високотехнологічні виробництва, які водночас є високо-ризиковими і потребують захисту з боку держави. За допомогою венчурного капіталу можуть створюватися мегаполіси, спеціальні (вільні) економічні зони, де на пільгових умовах капітал спрямовується в новітні високі технології, тобто інновації.

Галузеві та регіональні проекти мають місце лише тоді, коли суб'єктом інвестування є керівний орган галузі (міністерство) або представники місцевих органів влади. У першому випадку це, зокрема, може бути проект реконструкції певних вугільних шахт, у другому – регіональний проект облаштування транспортних магістралей на території області.

Міжнародні проекти здійснюються за міждержавними угодами, за участю, як правило, міжнародних фінансово-кредитних інституцій.

За розміром Інвестицій проекти можуть бути великі, середні або дрібні. Звичайно, така градація залежить від країни, де реалізується проект.

За мотивацією, тобто з позиції прибутковості проектів, їх можна ранжувати від таких, де інвестиції не дадуть прибутків (вимушені проекти), до таких, де очікуються надприбутки.

За рівнем ризику проекти можуть бути ранжовані від позаризикових (придбання державних цінних паперів) до авантюрних.

Класифікація інвестиційних проектів:

  • 1. За якістю виконаних робіт:
    • – звичайні;
    • – бездефектні.
  • 2. За терміном реалізації інвестиційних проектів:
    • – короткострокові;
    • – середньострокові (3-5р.);
    • – довгострокові (більше 5 р.)
  • 3. За характером сфери діяльності:
    • – промислові;
    • – соціальні;
    • – організаційні;
    • – економічні;
    • – дослідницькі.
  • 4. Залежно від цільової спрямованості:
    • – проекти розвитку підприємства;
    • – проекти санації підприємства.
  • 5. Залежно від конкретної форми здійснення інвестицій:
    • – проекти реальних інвестицій;
    • – проекти фінансових інвестицій;
    • – інноваційні проекти.
  • 6. Залежно від складу інвесторів:
    • – проекти, що реалізуються самим підприємством;
    • – проекти, що реалізуються за участю інвестицій вітчизняних інвесторів;
    • – проекти, що реалізуються за участю інвестицій іноземних інвесторів;
    • – спільні проекти.
  • 7. За рівнем ризику розрізняють інвестиційні проекти:
    • – з високим рівнем розвитку;
    • – з середнім рівнем ризику;
    • – з низьким рівнем ризику.
  • 8. За конкретною формою здійснення реальних інвестицій розрізняють:
    • – придбання цілісних майнових комплексів;
    • – проекти нового будівництва;
    • – проекти реконструкції будівель;
    • – проекти модернізації основних засобів;
    • – проекти придбання окремих видів матеріальних та інноваційних нематеріальних активів.

Нарешті, проекти можна класифікувати за рівнем технологічної готовності і напрямами відтворення. Так, зародкові і попередні проекти належать до передінвестиційних досліджень і не потребують глибоких обгрунтувань, для інших проектів всебічні техніко-економічні обґрунтування є обов'язковими.

 
<<   ЗМІСТ   >>