Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестування

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Моніторинг реалізації інвестиційних проектів

Моніторинг інвестиційної діяльності (інвестиційних проектів) – це механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння

інвестицій, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.

Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від його імені дирекція об'єкту, що будується. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати генеральний підрядник відповідно до договору про консорціум.

Залежно від функцій учасників інвестиційної діяльності моніторинг можна поділити за видами (маркетинговий, фінансовий, технічний), що передбачає відповідний порядок їх проведення (див. табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Види моніторингу суб'єктів інвестиційного процесу

Суб'єкти інвестиційної діяльності

Види моніторингу

маркетинговий

фінансовий

технічний

Інвестори

+

+

+

Замовник (дирекція підприємства, яке будується)

+

+

+

Генеральний підрядчик

+

+

Субпідрядні організації

+

+

Постачальники обладнання

+

+

Генеральний проектувальник

+

+

Інші проектувальники

+

Фірма-девелопер

+

+

+

Керуючий проектом

+

+

+

Інжинірингова фірма

+

Фінансуючий банк

+

Страхова та перестрахова компанії

+

Іпотечний банк, інвестиційний консорціум або промислово-фінансова група

+

+

+

Аудитори

+

Міністерства та інші центральні та місцеві органи влади (з державних проектів)

+

+

+

Маркетинговий моніторинг проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'язки у контрактах з матеріально-технічного забезпечення будов.

Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовником, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками: загальний обсяг інвестицій за проектом, витрати на земельну ділянку, витрати на проектно- дослідницькі роботи, вартість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна), контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов'язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.

Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування: власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів.

Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють зазвичай генеральний проектувальник, інші проектувальники – у межах авторського нагляду. Технічний моніторинг проводиться з метою забезпечення відповідності об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту, вимогам ДБН, держстандартів, технічних умов.

Зазвичай експертиза та затвердження проектно-кошторисної документації проводиться до 1 вересня року, що передує початковому в реалізації проекту. Разом з тим у період освоєння інвестицій та виконання будівельно-монтажних робіт, інвестор зацікавлений у вдосконаленні проектних рішень, упровадженні нових науково-технічних досягнень, економному використанні всіх ресурсів на будівництві, що вже розпочалося.

Дирекція підприємства, що будується, як уповноважений представник інвестора виконує контрольні обміри обсягів виконання будівельно-монтажних робіт, звіряє з даними локальних, об'єктних та зведених кошторисів, перевіряє платіжні документи, звіряє їх дані з діючими кошторисними цінами та нормами. Зокрема, при аналізі сплачених та наданих до сплати документів виявляються витрати та суми, необгрунтовано (надмірно) сплачені іншим організаціям та підприємствам.

Це можуть бути:

  • – кошти, сплачені за рахунок головної діяльності підприємств (вартість сировини та матеріалів,
  • – утримання апарату забудовника на підприємствах, що реконструюються, вартість налагоджувальних робіт тощо);
  • – частка у спорудженні загальних та відомчих об'єктів, що не належать до цієї будови;
  • – поточні витрати на заготівельно-складські витрати понад установлені ліміти;
  • – витрати на науково-дослідні роботи, які не мають відношення до конкретного будівництва.

Допущене підрядником подорожчання будівництва, як правило, призводить до відступу від передбачених титулом строків будівництва, нормативів заділу та строків введення об'єкта в експлуатацію. Означені в титулах та узгоджені з усіма учасниками строки виконання робіт є підставою для визначення показників виконання програми робіт, що суттєво впливають на розрахунки між учасниками проекту та розміри компенсацій, які при цьому сплачуються.

Після введення об'єкта в експлуатацію об'єкта або його черги (пускового комплексу) інвестор продовжує фінансовий моніторинг. На цьому етапі підприємство починає виробляти продукцію, від реалізації якої створюється грошовий потік у вигляді коштів, що повертаються до інвестора і які він починає використовувати на відшкодування інвестиційних витрат, на погашення заборгованості кредиторам, а також на сплату дивідендів за залучені капітали.

На цьому етапі моніторинг інвестиційного проекту проводиться за такими показниками: загальний обсяг інвестицій за проектом, джерела фінансування, введено в експлуатацію виробничих засобів, грошові потоки, мобілізація внутрішніх ресурсів, об ґрунтування інших джерел фінансування, внутрішня динамічна норма ефективності інвестицій, строк окупності введених в експлуатацію засобів за динамічною нормою ефективності інвестицій.

Постійному нагляду підлягає річна програма завершення (продовження) інвестиційного процесу, в ходу якого відстежуються місячні планові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання власного капіталу, залучених та запозичених коштів, виявляються відхилення, обгрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів та використання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансового моніторингу вже можна робити оцінку поточних показників ефективності інвестицій, розраховувати динамічну норму ефективності і порівнювати її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвестицій за умовами року експлуатації підприємства (черги), який підлягає фінансовому моніторингу.

Механізм контролю за бюджетом проекту – це завершальний етап контролю. Щоб його здійснювати потрібно організувати моніторинг всіх робіт і процесів, що відбуваються за проектом на всіх фазах, етапах і рівнях. Система моніторингу повинна бути простою, але в той же час забезпечувати менеджерів проекту повною і своєчасною інформацією.

Основні завдання бюджетного контролю:

  • – отримання точних оцінок витрат;
  • – розподіл витрат в часі;
  • – документальне підтвердження витрат;
  • – своєчасність звітності щодо витрат;
  • – виявлення помилок і порушень у здійсненні витрат;
  • – розробка звітів про фінансовий стан проекту;
  • – прогнозування майбутніх витрат.

Досягнути вищої ефективності можна за умови, якщо контроль витрат здійснює постійно одна і та ж група фахівців щодо керівництва проектом.

Порівняння фактичних витрат із запланованим бюджетом ведеться за так званими контрольними точками, які намічаються ще на стадії розробки проектно-кошторисної документації.

Контрольні точки – це окремі етапи проекту, об'єкти, завершені роботи або їхні види, пускові комплекси проекту, комплекти закупівель для проекту (наприклад, комплект поставки устаткування).

Контроль за витратами коштів на проект здійснюється в такій послідовності:

  • 1) визначаються обсяги виконаних робіт;
  • 2) визначається кошторисна вартість виконаних робіт;
  • 3) порівнюється кошторисна вартість виконаних робіт з кошторисною вартістю запланованих робіт;
  • 4) визначаються залишки кошторисної вартості;
  • 5) визначаються фактичні витрати на реально виконані роботи;
  • 6) порівнюються фактичні витрати з кошторисною вартістю виконаних

робіт;

7) визначається економія або перевитрати фінансових ресурсів.

Процес контролю бюджету проекту полягає в постійному порівнянні фактичних витрат за контрольними точками проекту з прогнозованими показниками бюджету, а останнього прогнозу – з первинним бюджетом. На основі такого порівняння встановлюються параметри, до яких повинен бути приведений первинний бюджет, щоб відповідати змінюваним обставинам.

Банківський контроль за реалізацією інвестиційного проекту здійснюється шляхом:

  • – аналізу звітів, що періодично надаються позичальником кредитору;
  • – отримання кредитором додаткової інформації за допомогою спеціальних запитів позичальнику;
  • – інспекцій, здійснюваних співробітником (співробітниками) банку, і ознайомлення з ходом робіт на місці, а також: ознайомлення з документами і матеріалами позичальника, що мають відношення до інвестиційного проекту;
  • – отримання на основі запитів спеціальної інформації від державних контролюючих і наглядових органів.

Процес приймання-здані об'єкта складається з таких етапів:

  • 1) експлуатаційні випробування;
  • 2) підготовка звіту про проведення експлуатаційних випробувань;
  • 3) закриття контракту підрядника;
  • 4) підготовка і оформлення акту приймання закінченого будівництва об'єкту.

Проектний цикл для банку (як кредитора) закінчується моментом повного погашення позичальником своїх платіжних зобов'язань за кредитом. Ті банки, які здійснюють проектне фінансування, як правило, оформляють завершення проекту доповіддю за результатами реалізації інвестиційного проекту, у якій подаються оцінка ефективності реалізації проекту, узагальнення досвіду організації фінансування інвестиційних проектів, який може бути врахований у майбутньому.

 
<<   ЗМІСТ   >>