Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Контролінг

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Об'єкти контролінгу

План:

  • 2.1. Витрати підприємства як основний об'єкт контролінгу
  • 2.2. Фінансова діяльність підприємства як об'єкт контролінгу
  • 2.3. Собівартість продукції та її види
  • 2.4. Моделі функціонування центрів відповідальності

Ключові слова та поняття:

витрати, релевантність, собівартість, фінансовий стан підприємства, ліквідність, ділова активність, платоспроможність, рентабельність, центри відповідальності

Витрати підприємства як основний об'єкт контролінгу

Найбільша кількість господарських операцій, що здійснюється на підприємстві, пов'язана з виникненням різного роду витрат. Витрати – це події, які призводять до зменшення власного капіталу. Вони можуть бути диференційовані в залежності від таких показників як об'єкт і склад витрат. Об'єктами витрат є продукція, роботи, послуги або інший вид діяльності підприємства, який потребує витрат. До складу витрат відносять (рис. 2.1):

I. Собівартість реалізованих товарів, продукції, послуг.

II. Фінансові витрати.

III. Податки на прибуток.

IV. Непередбачені витрати.

Склад витрат

Рис. 2.1. Склад витрат

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) є виробничою собівартістю продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. Виробнича собівартість продукції включає в себе матеріальні витрати на сировину; витрати на оплату праці; Загальновиробничі та інші витрати.

Загальновиробничі витрати складаються з:

  • – відрахувань на соціальні заходи (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, індивідуальне страхування персоналу підприємства, інші соціальні заходи);
  • – амортизації – суми нарахованого зносу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

Інші витрати виникають під час звичайної діяльності, але не пов'язані безпосередньо з виробництвом або реалізацією продукції. Вони включають собівартість реалізованих фінансових інвестицій; втрати від зміни курсових різниць валюти; інші витрати звичайної діяльності.

Фінансові витрати включають у себе витрати на відсотки за користування кредитами, за випущеними облігаціями, витрати за оренду.

Податки на прибуток є елементом фіскальної політики держави, що стягуються у розмірах та за процедурою встановленою чинним податковим законодавством.

Крім того, можуть виникнути непередбачені витрати внаслідок незапланованих подій, надзвичайних, форс-мажорних ситуацій.

Класифікація витрат передбачає їх розподіл за групами та певними ознаками. Основною метою для спеціаліста з контролінгу є визначення релевантних витрат (relevant з англ. – покрашений, суттєвий) – це такі майбутні витрати, які змінюються внаслідок прийнятого рішення, тобто залежать від мистецтва і компетентності менеджера-керівника.

Існують наступні основні категорії витрат (рис. 2.2):

Категорії витрат у контролінгу

Рис. 2.2. Категорії витрат у контролінгу

Категорія 1. За ступенем релевантності виділяють:

  • – безповоротні витрати – затрати минулих періодів, які не залежать від управлінського рішення:
  • – тимчасові витрати – альтернативні витрати, які релевантні, залежать від якості і своєчасності для прийняття рішень.

Категорія 2. За обсягом випуску продукції витрати розрізняють:

  • – постійні – витрати, які залишаються незмінними незалежно від обсягу випуску продукції;
  • – змінні – витрати, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу випуску продукції;
  • – змішані – витрати, які змінюються при зміні обсягу виробництва, але не в прямій пропорції.

Категорія 3. За можливістю віднесення на певний об'єкт калькуляції по відношенню до випущеної продукції:

  • – прямі (безпосередньо пов'язані з випуском продукції) – витрати, причетність яких до конкретного об'єкту калькуляції (виду продукції) прослідковується безпосередньо;
  • – непрямі – витрати, які неможливо безпосередньо ототожнювати з тим чи іншим об'єктом калькуляції.

Категорія 4. За ступенем регулювання:

  • – повністю регульовані – витрати, які мають чіткий взаємозв'язок з процесом виробництва;
  • – частково регульовані (похідні) – витрати, які виникають у результаті рішень, що приймає керівник періодично;
  • – слабо регульовані (задані) – витрати, на величину яких неможливо впливати в короткостроковому періоді часу.

Також, витрати класифікують за стадіями технологічного процесу, стадіями витрат, за видами продукції, за центрами відповідальності, за динамікою витрат, відносно випуску продукції тощо. Таким чином, мета класифікації витрат – виділення із загальної маси витрат релевантно'! частини, на яку може активно впливати менеджер-керівник.

 
<<   ЗМІСТ   >>