Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Контролінг

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Собівартість продукції та її види

Собівартість продукції (робіт, послуг) – грошове вираження витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та збутом продукції (рис. 2.4).

Напрями використання показника

Рис. 2.4. Напрями використання показника "собівартість"

Витрати, які включають до собівартості продукції, визначаються національними стандартами бухгалтерського обліку та галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькуляції собівартості продукції, робіт, послуг.

Підвищення ролі та значення показника собівартості в управлінні виробництвом, в оцінці діяльності та контролі викликає необхідність його класифікації за багатьма характерними ознаками (рис. 2.5):

Класифікація собівартості за групувальними ознаками

Рис. 2.5. Класифікація собівартості за групувальними ознаками

  • 1. За складом витрат:
    • – технологічна собівартість, що включає прямі витрати на робочому місці, характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій;
    • – виробнича собівартість – технологічна собівартість збільшена на суму витрат, пов'язаних з управлінням виробничими підрозділами;
    • – повна собівартість – виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних витрат та витрат на збут.
  • 2. За ступенем узагальнення:
    • – індивідуальна собівартість характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції;
    • – фірмова собівартість включає витрати на виробництво та реалізацію продукції по групі підприємств, які входять до певного об'єднання;
    • – середньогалузева собівартість характеризує середні по галузі витрати на виробництво певної продукції.
  • 3. За ознакою часу:
    • – планова собівартість передбачає включення максимально допустимих витрат підприємства на виготовлення продукції, які передбачені планом на наступний період;
    • – фактична собівартість характеризує розмір фактично витрачених засобів на випущену продукцію.

Моделі функціонування центрів відповідальності

В організації кожен виконавець, кожен керівник повинен відповідати за свою ділянку роботи. Для визначення відповідальності за певну частину роботи та прийняття економічних рішень створюються центри відповідальності.

Центр відповідальності – це частина підприємства або відділ, на чолі якого стоїть відповідальна особа, що приймає рішення і відповідає за них. Класифікація центрів відповідальності здійснюється за вартісною, функціональною та територіальною ознакою.

За вартісною ознакою центри відповідальності поділяються на центри відповідальності за затрати, прибутки, виручку, інвестиції.

Центр витрат – підрозділ, керівник якого відповідає лише за витрати (рис. 2.6).

Модель функціонування центру витрат

Рис. 2.6. Модель функціонування центру витрат

Більшість центрів відповідальності складаються із декількох центрів витрат. їх розподіляють на центри регульованих та частково регульованих витрат.

Центр виручки – підрозділ, керівник якого відповідає тільки за виручку від реалізації продукції, але не за витрати (рис. 2.7).

Модель функціонування центру виручки

Рис. 2.7. Модель функціонування центру виручки

Центр прибутку – підрозділ, керівник якого відповідає як за витрати, так і за прибутки (рис. 2.8).

Модель функціонування центру прибутку

Рис. 2.8. Модель функціонування центру прибутку

Центр інвестицій – підрозділ, керівник якого відповідає за капіталовкладення, доходи і витрати.

Модель функціонування центру інвестицій

Рис. 2.9. Модель функціонування центру інвестицій

За функціональною ознакою виділяють управлінські, обслуговуючі, виробничі, матеріальні та збутові центри відповідальності.

За територіальною ознакою:

  • – у рамках одного центру відповідальності об'єднано декілька функцій, наприклад, велике об'єднання або корпорація включає в себе два представництва на чолі яких стоять начальники відділів (рис. 2.10);
  • – один функціональний напрямок діяльності розподіляється на кілька центрів відповідальності (рис. 2.11).

Центр відповідальності за територіальною ознакою – варіант І

Рис. 2.10. Центр відповідальності за територіальною ознакою – варіант І

Центр відповідальності за територіальною ознакою – варіант 2

Рис. 2.11. Центр відповідальності за територіальною ознакою – варіант 2

Вибір способу поділу підприємства на центри відповідальності визначається специфікою конкретної ситуації, при цьому необхідно враховувати такі вимоги:

  • – у кожному центрі витрат повинні бути показники для виміру обсягу діяльності і розподілу витрат;
  • – у кожному центрі повинен бути відповідальний;
  • – ступінь деталізації витрат має бути достатнім для аналізу;
  • – на центри відповідальності бажано відносити тільки прямі затрати;
  • – оскільки поділ підприємства на центри відповідальності сильно впливає на мотивацію керівників відповідних центрів, необхідно враховувати соціально-психологічні фактори.
 
<<   ЗМІСТ   >>