Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Контролінг

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Управлінський облік як вихідний елемент системи контролінгу

Сучасні методи управління виробничо-господарською діяльністю вимагають більш детальної організації бухгалтерського обліку на підприємствах. Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної та достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, що необхідна внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності – керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім – інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності. Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потребу керівництва в інформації, називають управлінським обліком.

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю діяльності підприємства.

Фактори, що сприяють зростанню ролі управлінського обліку

Рис. 3.1. Фактори, що сприяють зростанню ролі управлінського обліку

Управлінський облік покликаний забезпечити фінансову і господарську самостійність підприємства. Розрізняють гри рівні споживачів результатів діяльності управлінського обліку (рис. 3.2):

Рівні споживачів результатів діяльності управлінського обліку

Рис. 3.2. Рівні споживачів результатів діяльності управлінського обліку

У процесі планування діяльності підприємства управлінський облік надає інформацію про минулі події для розробки стандартів витрат і розрахунків, які стосуються можливих сценаріїв майбутніх подій. Відображаючи операції, які здійснює підприємство, в управлінському обліку накопичується дані про витрати і доходи структурних підрозділів підприємства, розробляється система звітності, що дає можливість оцінити результати їх діяльності. Взаємозв'язок системи обліку і функцій управління представлений на рис. 3.3.

Взаємозв'язок системи обліку і функцій управління

Рис. 3.3. Взаємозв'язок системи обліку і функцій управління

Об'єктами управлінського обліку поділяються на дві групи: активи підприємств, господарські процеси та їх результати (рис. 3.4).

Принципи управлінського обліку, які необхідно враховувати в системі контролінгу: безперервність діяльності підприємств; єдиний грошовий вимірник; повнота та систематичність обліку; комплексність. Управлінський облік пов'язує обліковий процес з процесом управління.

Виділяють наступні функції управлінського обліку (рис. 3.5):

1. Інформаційна функція передбачає забезпечення керівників усіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю і прийняття необхідних оперативних управлінських рішень.

Об'єкти управлінського обліку

Рис. 3.4. Об'єкти управлінського обліку

Функції управлінського обліку

Рис. 3.5. Функції управлінського обліку

  • 2. Комунікаційна функція забезпечує формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня (вертикальні та горизонтальні зв'язки).
  • 3. Контрольна функція включає оперативний контроль, оцінку результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому. При виконанні цієї функції виділяють центри відповідальності.
  • 4. Прогнозна функція передбачає перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому, на підставі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності.
  • 5. Аналітична функція забезпечення вивчення системи прийняття рішень з метою її удосконалення. На цьому етапі важливо зрозуміти чи виконане поставлене завдання або, що спричинило його невиконання.

На основі управлінського обліку складаються внутрішні бухгалтерські звіти, інформація яких призначена для власників підприємства і на основі якої прослідковується динаміка змін фінансового стану підприємства.

Завдання управлінського обліку представлені на рис. 3.6.

Завдання управлінського обліку

Рис. 3.6. Завдання управлінського обліку

Модель системи управління підприємством (рис. 3.7) базується на основі обліку.

Модель системи управління підприємством на основі управлінського обліку

Рис. 3.7. Модель системи управління підприємством на основі управлінського обліку

Управлінський облік займає одне з найважливіших місць у системі контролінгу, зокрема, та у системі управління, в цілому.

Методи управлінського обліку

Метод – сукупність конкретних заходів і способів пізнання й оцінки дійсності. Методи управлінського обліку – способи (системи), за допомогою яких ведеться облік.

Методи управлінського обліку класифікуються за такими ознаками (рис. 3.8) як напрямок застосування, об'єктами обліку, повнотою включення витрат у собівартість, за терміном даних.

Класифікація методів управлінського обліку

Рис. 3.8. Класифікація методів управлінського обліку

Методи управлінського обліку, що розрізняють за ознакою розподілу собівартості передбачають облік за фактичною собівартістю (директ-костінг) та облік за нормативною собівартістю (стандарт-костінг).

Директ-костінг – це система управлінського обліку, яка базується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік за її видами, місцями виникнення і носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень.

У процесі обліку фактичних витрат використовують такі принципи:

  • – документально оформлена фіксація прямих витрат на виробництво;
  • – облікова реєстрація їх у процесі виробництва;
  • – локалізація витрат за видами виробництв, характером витрат, об'єктами та носіями витрат;
  • – віднесення фактичних виробничих витрат на об'єкти обліку;
  • – порівняння фактичних показників з плановими.

Стандарт-костінг – це система обліку витрат і калькуляції собівартості з використанням нормування. Передбачає аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних. Це організація обліку, при якій зміни собівартості розкриваються щоденно в процесі виконання плану на підставі первинної документації. Завданням обліку за нормативною собівартістю є:

  • 1) своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства;
  • 2) оперативний аналіз витрат на виробництво;
  • 3) виявлення неврахованих резервів.

Принципи здійснення стандарт-косінгу полягають у наступному:

  • – нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу;
  • – систематичне виявлення відхилень фактичних витрат матеріалів і заробітної плати;
  • – постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;
  • – попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм у момент їх виявлення:
  • – щомісячне і щоквартальне коригування існуючих норм.

Етапи нормування витрат

Рис. 3.9. Етапи нормування витрат

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти та встановлювати причини відхилень фактичних витрат від діючих норм і кошторисів витрат на обслуговування і управління.

Відхилення за виробничими витратами поділяються на:

  • 1. Відхилення за матеріалами: за ціною, їх використанням та якістю.
  • 2. Відхилення за заробітною платою: за тарифами та продуктивністю праці.
  • 3. Відхилення за накладними витратами: змінні, постійні.
 
<<   ЗМІСТ   >>