Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Передмова

Світ, в якому ми живемо, стрімко змінюється. разом із ним змінюється й система освіти. причому саме освіта стає нині ключовим фактором і каталізатором процесів просування суспільства на шляху до так званого сталого розвитку, проголошеного оон і закріпленого в документах всесвітньої конференції юнеско з освіти заради сталого розвитку в айті-нагойя (японія, листопад 2014 г.).

Безпека людини, суспільства і держави – одна з центральних тем в освіті заради сталого розвитку. Події останніх десятиліть засвідчують, що процеси глобалізації, котрі охоплюють усі сфери життя суспільства, не лише сприяють розвитку і впровадженню інноваційних технологій, покращуючи якість життя і добробут людей, але й породжують нові загрозі й небезпеки, особливо у техногенній сфері. Протидія техногенним аваріям і катастрофам стає ключовою в проблемі безпечного існування і розвитку людства. Тому на сучасному історичному етапі цільовою настановою безпеки в будь-якій галузі є збереження життя і здоров'я персоналу і населення, запобігання аваріям і нештатним ситуаціям.

2014 року за даними Державної служби України з питань праці в нашій країні функціонувало 9424 об'єкта підвищеної небезпеки. Величезне регіональне навантаження території України потужними промисловими та енергетичними об'єктами збільшує ризик аварій, збитки від яких можна порівняти з розміром національного бюджету середньої країни. А наявність в Україні значних територій з несприятливим природним впливом та схильністю до проявів небезпечних природних явищ підсилює гостроту проблеми захисту персоналу і населення від техногенних аварій і природних катаклізмів.

Проте незважаючи на розуміння об'єктивності існування техногенних небезпек (безпечного світу не існує, і кожен елемент, що нас оточує – джерело небезпеки), ми постійно стикаємося з так званим ефектом Касандри. Про нього майже завжди згадують свідки найжахливіших лих: багато хто, а іноді й більшість людей не слідують пересторогам, ігнорують попередження про небезпеки і завчасно не вживають ніяких заходів, які допомогли би їм урятуватися.

У зв'язку з цим цілком обґрунтованою видається нині увага сучасної науки до теорій, що дозволяють прогнозувати лиха, катастрофи, нестабільності, кризи у природній, техногенній і соціальній сферах. Лише на їх основі можна очікувати розробок і аналізу стратегій і технологій, котрі дозволять запобігати нинішнім і майбутнім загрозам. Вочевидь, саме ці теорії і складуть наукову основу концепції сталого розвитку, про який так багато говорять останнім часом.

Завданням курсу "Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях" є формування і розвинення у майбутніх спеціалістів умінь і навиків щодо прогнозування обстановки в умовах надзвичайних подій і ситуацій, навчання їх формулювати випереджаючий науково обґрунтований висновок, заснований на розумінні закономірностей зміни небезпек у часі і просторі. Студенти мають навчитися заздалегідь передбачати небезпеки, робити узагальнені висновки про інтенсивність дії уражаючих факторів надзвичайної ситуації, планувати запобіжні заходи. Автори плекають також надію, що цей підручник спонукатиме студентів до критичного мислення, до застосування надбаних знань у майбутній практичній діяльності для адекватних дій в умовах прояву небезпек техногенного характеру.

Дисципліна "Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях" є новою інтегративною дисципліною, створеною на базі колишніх нормативних дисциплін "Охорона праці в галузі" та "Цивільний захист". Рішенням Науково-методичної ради Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка вона включена до навчальних планів спеціалістів і магістрів усіх інженерних спеціальностей починаючи з набору 2015–2016 навчального року. Проте цей курс не є механічним поєднанням колишніх нормативних дисциплін, кожна з яких мала власний понятійний апарат і свої специфічні уявлення про техногенну безпеку. "Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях" – це сучасна предметно- діяльнісна одиниця університетського курсу, заснована на вітчизняних та європейських стандартах, з єдиним тезаурусом та єдиними методичними підходами до викладення навчального матеріалу. Підручник написаний у відповідності із затвердженою робочою програмою навчальної дисципліни і за своїм змістом повноцінно охоплює весь перелік тем, призначених до вивчення.

Дослідженнями вітчизняних і зарубіжних учених доведено, що в рамках постіндустріального суспільства нині формується суспільство ризику. При цьому в суспільстві спостерігається тенденція перенесення акценту від безпеки держави до безпеки окремих осіб і спільнот. Твердження, що безпека кожної окремої людини автоматично походить від безпеки держави, сьогодні вже не розцінюється як аксіома. Відбувається зміна (а вірніше, доповнення) державо-центристського поняття "національна безпека" більш гуманістичним, мікроорієнтованим поняттям "людська безпека". Як наслідок, – змінюється й саме навчання, для якого характерними стають міждисциплінарні зв'язки, аксіологічно-орієнтована картина світу у поєднанні з природничо-науковим і гуманітарним способом його пізнання, формування людини, здатної не лише ноксосферно мислити, але й відчувати. Тож актуальними нині стають слова професора Колумбійського університету Джона Дьюі (1859 – 1952): "якщо ми будемо учити сьогодні так, як ми вчили учора, то віднімемо у наших дітей їхнє завтра".

Ці зміни в навчанні найшли своє відображення в українських освітніх реформах, зокрема у сфері викладання безпекових дисциплін. Навчання у галузі безпеки має сприяти просуванню українського суспільства до сталого майбутнього, а це, вочевидь, неможливе без вирішення проблем прогнозування, попередження та мінімізації втрат від надзвичайних ситуацій, збитки від яких сягають сотень мільйонів доларів. Не можна рухатися до сталого суспільства тільки шляхом проб та помилок від однієї великої аварії чи катастрофи до іншої. Для цього необхідно працювати на випередження, проводити запобіжні й попереджувальні заходи. Якщо молоде покоління це усвідомить і візьме собі на озброєння у майбутній виробничій діяльності, автори вважатимуть свої зусилля витраченими недаремно.

Автори також висловлюють щиру подяку керівнику і натхненнику методичного забезпечення кафедри з дисциплін циклу безпеки, фундатору і розробнику нової галузі педагогіки новітнього часу – інформаційної педагогіки, кандидату фізико-математичних наук Смирнову В.А. за методичну допомогу в написанні цієї книги.

 
<<   ЗМІСТ   >>