Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Техногенні об'єкти та техногенна безпека

Техносфера та її небезпеки

Відомо, що людина та оточуюче її навколишнє середовище гармонійно взаємодіють і розвиваються лише за умови, коли інтенсивності потоків речовини (Р), енергії (Е) та інформації (І) знаходяться у межах, оптимальних (комфортних) для людини і довкілля.

В умовах виробництва інтенсивність потоків Р, Е, І може суттєво відхилятися від оптимальних та допустимих значень, за яких зазвичай відбувається життєдіяльність людини. В умовах надзвичайних ситуацій вона стає неконтрольованою та набуває величин, які загрожують життю і здоров'ю людини. Такий негативний вплив інтенсивності потоків Р, Е, І в антропосфері походить з боку елементів техносфери – частини антропосфери, яка докорінно перетворена людиною в інженерно-технічні споруди: міста, заводи і фабрики, кар'єри і шахти, дороги, греблі, водосховища тощо.

Безпеку людини в техносфері часто розглядають, аналізуючи систему Л-М-С ("Людина – Машина – Середовище"), в якій літерою М позначають елементи (об'єкти) техносфери.

Техносфера в цілому, як і більшість її елементів (об'єктів) являє собою замкнену систему. Ніякої самоорганізації та саморегулювання у таких системах не відбувається. Якщо вони будуть надані самі собі, то прямуватимуть до стану рівноваги (другий закон термодинаміки). При цьому накопичені у техносфері (на об'єкті) речовина, енергія, інформація розсіюються, рівномірно розпорошуючись у просторі.

Переважна більшість об'єктів техносфери безаварійно функціонує лише за умови постійного підтримання на належному рівні ізолюючої здатності технологічного обладнання та наявності надійного фізичного захисту (оболонок, інженерних споруд і конструкцій, санітарно-захисних зон тощо), які запобігають розсіюванню шкідливих речовин та енергії.

Порушення однорідності системи Л-М-С супроводжується створенням на межі елемента М великих градієнтів речовини, енергії, інформації (градієнт [від лат. gradiens або gradientis – крокуючий] – міра зростання або спадання у просторі якоїсь фізичної величини на одиницю довжини).

Ділянка неоднорідності у системі Л-М-С

Рис. 1.1. Ділянка неоднорідності у системі Л-М-С

Ділянки системи Л-М-С, на яких спостерігаються великі градієнти речовини, енергії, інформації, є ділянками найбільшої потенційної небезпеки, де найяскравіше може проявити себе негативна властивість живої і неживої матерії щодо здатності завдати шкоди самій матерії: людині, матеріальним цінностям, природному середовищу.

Потенційна небезпека об'єктів техносфери спричинена наявністю в її структурі потенційно-небезпечних об'єктів (ПНО), на яких можливе неконтрольоване вивільнення шкідливих хімічних речовин або вибухоподібне вивільнення енергії.

За даними Державної служби України з питань праці у 2014 році в країні функціонувало 9424 ПНО, до переліку яких входять промислові підприємства, шахти, кар'єри, магістральні газопроводи, нафтопроводи, продуктопроводи, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, мости, тунелі, накопичувані й полігони промислових відходів, місця зберігання небезпечних речовин.

За таких умов особливо актуальним стає проблема забезпечення техногенної безпеки. Під терміном "техногенна безпека" розуміють стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Техногенними об'єктами називають об'єкти, діяльність яких може спровокувати виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру.

Більшість існуючих техногенних об'єктів в їх сучасному вигляді не можуть далі забезпечувати не тільки сталий розвиток економіки, а й власне безпечне функціонування.

NON MULTА, SED MULTUM

У 1976 році на заводі швейцарсько-італійської компанії JCMESA, розташованому у місті Севезо (Італія), сталася великомасштабна технологічна аварія, під час якої відбувся викид діоксину. Внаслідок аварії сильне отруєння отримали 2000 осіб, відчули погіршення свого фізичного стану кілька тисяч осіб. Площа забрудненої території склала 18 км2.

У 1984 році на хімічному підприємстві американської компанії Union Carbide India Ltd, розташованому у місті Бхопал (Індія), внаслідок викиду металізоцианіту загинуло понад 2500 осіб, а близько 100 тисяч стали інвалідами.

У квітні 1986 року в Україні сталася Чорнобильська катастрофа, яка мала важкі транскордонні наслідки як для населення, так і для навколишнього природного середовища багатьох країн, насамперед України, Білорусі та Росії.

У 2000 році в місті Бая-Маре (Румунія) сталася аварія на ХНО, під час якої у річки Тиса та Дунай було скинуто понад 100 тис. м3 води, забрудненої ціанідами. Аварія мала серйозні транскордонні наслідки.

У 2000 році на піротехнічній фабриці компанії Fireworks, розташованій у місті Енсхеді (Нідерланди) сталася серія вибухів, спричинена порушенням правил зберігання і виробництва піротехніки й вибухових речовин.

У 2001 році відбувся вибух на заводі з виробництва мінеральних добрив у місті Тулузі (Франція), який продемонстрував небезпеку зберігання нітрату амонію та добрив на його основі, а також відповідної сировини, забракованої у виробничому процесі.

11 березня 2011 року в результаті найпотужнішого в історії Японії землетрусу і наступного за ним цунамі, сталася крупна радіаційна аварія на АЕС Фукусіма-1. Фінансові збитки, включаючи витрати на ліквідацію наслідків, витрати на дезактивацію і компенсації, оцінюються в 100 млрд. доларів.

Ці техногенні аварії були резонансними як у науковій, технічній, технологічній, управлінській, так і в правовій, соціальній та філософських сферах. Людство назавжди відкинуло концепцію “абсолютної безпеки” або “нульового ризику” стосовно промислових об'єктів. Якщо до цього в промисловості робився наголос на розвиток служб і видів забезпечення “поставарійної ситуації” і домінуючим був принцип цивільної оборони “вчасно реагувати і ліквідовувати”, то тепер основна увага була перенесена на забезпечення превентивності (лат. praeventivusзапобіжний), тобто запобіганню прояву техногенних небезпек.

Була висунута концепція “прийнятного техногенного ризику”, на основі якої в провідних країнах Європи, у СІЛА, Канаді та Японії розпочався інтенсивний розвиток науки про техногенну безпеку. Концептуалізація превентивної політики стосовно техногенної безпеки відкриває шляхи до формування і реалізації нової моделі захисту персоналу, населення і територій від загроз техногенного характеру.

Небезпеки техногенного характеру становлять не тільки потенційну, а й реальну загрозу людству, проявляючи себе у вигляді промислових аварій і катастроф.

NON MULTА, SED MULTUM

Частота глобальних техногенних катастроф, за даними російських дослідників, становить 0,02...0,03 на рік, техногенних катастроф наиіональногомасштабу – 0,05...0,1 на рік, регіонального масштабу – 0,5... 1,0 на рік, місиевого масштабу

1...20 на рік, обєктових – 10...500 на рік. За їхніми оцінками, сумарні збитки від наслідків техногенних катастроф в Росії щороку становлять близько 8... 12 млрд. доларів.

В Україні статистична звітність оприлюднює щорічні збитки від надзвичайних ситуацій на порядок менше – в межах 15...30 млн. доларів. Проте хронічні техногенні аварії в системах життєзабезпечення е чи не найпершою перешкодою на шляху запровадження в Україні та інших пострадянських країнах європейських стандартів життя.

Подолання руйнівної для суспільства тенденції зростання техногенних загроз можливе лише за рахунок формування ефективної державної превентивної політики у галузі техногенної безпеки. Її основним гаслом має бути – "Працювати на випередження!". Важливим елементом такої політики щодо техногенних загроз є, зокрема, створення законодавчої і нормативно-правової бази, яка б спряла дієвим заходам стосовно попередження проявів техногенних небезпек.

 
<<   ЗМІСТ   >>