Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Прогнозування техногенних аварій

Одним із ефективних заходів забезпечення техногенної безпеки об'єктів господарювання є прогнозування техногенних аварій.

Прогнозування – це процес наукового передбачення, який ґрунтується на розумінні закономірностей розвитку подій, явищ та процесів і завершується формуванням щодо них превентивного (від лат. praeventus – випередження) висновку. Прогнозування аварійної ситуації має на меті здобуття висновку щодо вірогідності виникнення, подальшого розвитку і наслідків будь-якої небезпечної події на основі: вивчення документації; аналізу даних розвідки; розрахунків і математичного моделювання; практичного досвіду. За висновками Європейського бюро з аналізу ризиків, витрати напрогнозування і попередження надзвичайних ситуацій техногенного характеру є у 12... 15 разів меншими, ніж витрати на їх ліквідацію.

З точки зору періоду упередження (горизонту прогнозування або періоду прогнозування), тобто часового інтервалу, на який розробляється прогноз, існують різні класифікації. Найчастіше виділяють три види прогнозів: короткострокові, середньострокові та довгострокові. Іноді застосовують більш детальну градацію, додаючи до названих видів ще оперативні та наддовгострокові прогнози.

Зокрема, прогнозування аварій з викидом СДЯР поділяють на два види: 1) попереднє (короткострокове або довгострокове), яке здійснюється до виникнення надзвичайної ситуації, і 2) оперативне (аварійне), яке виконується під час розгортання надзвичайної ситуації з метою уточнення обстановки.

В основі визначення періоду упередження лежить загальний методологічний принцип: прогноз можливий лише в часових межах, в котрих кількісні зміни не виходять за межі даної якості, тобто поки діють характерні для даної якості закони.

Прогнозування значно ускладнюється в періоди, коли система (технічна, соціальна, економічна) переходить із одного якісного стану в інший, коли параметри системи, що її характеризують, різко змінюються, відхиляючись від нормальних (рівноважних) значень. Такі періоди різко збільшують невизначеність подальшого розвитку системи. В цих умовах система стає настільки вразливою, що будь-яке, навіть слабке збурювання, вплив випадкового фактора може стати вирішальним для подальшого її розвитку.

Тому розробка достатньо надійних прогнозів, навіть на найближчу перспективу, в такі перехідні періоди виявляється надзвичайно складним і актуальним завданням. Саме через невизначеність поведінки системи набув поширення такий підхід до прогнозування, як розробка багатоваріантних прогнозів. При цьому розробники прогнозу будують не один, а декілька (найчастіше три) сценарії можливого розвитку ситуації, які умовно називають "песимістичний", "оптимістичний" і "найбільш ймовірний", що знаходиться між двома першими. Кожний з них базується на відповідних припущеннях про майбутні зміни у функціонуванні системи (політичній, економічній, технічній) та змінах у відповідних сферах життєдіяльності суспільства.

Оскільки далеко не завжди можна визначити момент переходу системи в якісно новий стан, то для соціально- економічних прогнозів згідно з характером і темпами розвитку явищ, які прогнозуються, приймають такий приблизний часовий масштаб для періодів упередження:

  • • короткостроковий прогноз (до одного року);
  • • середньостроковий прогноз (від одного до п'яти років);
  • • довгостроковий прогноз (від п'яти до п'ятнадцяти років). Для здійснення прогнозування необхідно мати об'єктивну

первинну інформацію (якісні вихідні дані). Основними вихідними даними, потрібними для попереднього прогнозування, є відомості про:

  • 1) особливості об'єкта, стосовно якого виконується прогнозування;
  • 2) тип, властивості й кількість на об'єкті небезпечних речовин;
  • 3) наявність на об'єкті систем життєзабезпечення, їх тип і стан;
  • 4) можливий вплив уражаючих факторів надзвичайної ситуації на територію, що знаходиться за межами даного об'єкту;
  • 5) геофізичні та гідрометеорологічні особливості місцевості, де розташований даний об'єкт.

Загалом прогнозування техногенних аварій потребує здійснення дії у певній їх послідовності, тобто може бути алгоритмізоване. Алгоритм прогнозування передбачає таку послідовність операції:

  • 1) отримання об'єктивної вихідної інформації (шляхом вивчення документації і за даними розвідки);
  • 2) визначення структури і закономірностей розвитку надзвичайної ситуації у часі і просторі;
  • 3) оцінка інтенсивності дії уражаючих факторів, властивих даній надзвичайній ситуації;
  • 4) аналіз взаємозв'язку та взаємної обумовленості уражаючих факторів, властивих надзвичайній ситуації;
  • 5) побудова всіх можливих сценаріїв розвитку надзвичайної ситуації;
  • 6) оцінка можливої шкоди (людських втрат і матеріальних збитків) за кожним сценарієм розвитку надзвичайної ситуації.

Алгоритм прогнозування техногенних надзвичайних ситуацій дозволяє:

  • 1) оцінити можливі людські втрати та економічні збитки, спричинені як великомасштабними стихійними лихами, так і різноманітними техногенними аваріями й катастрофами;
  • 2) визначити ймовірний стан об'єктів господарювання після ліквідації надзвичайної ситуації;
  • 3) визначити кількість сил і засобів, необхідних для ліквідації надзвичайної ситуації;
  • 4) створити тренінгові системи для навчання персоналу і населення діям у надзвичайних ситуаціях.

NON MULTА, SED MULTUM

З періодом упередження певною мірою пов'язаний і поділ прогнозів на якісні та кількісні. У першому випадку прогнози розробляються у вигляді якісних оцінок розвитку об'єкта: загального опису тенденцій та очікуваного характеру змін, а в самому простому випадку – твердження про можливість або неможливість настання подій, що прогнозуються, (наприклад, "можливе зростання кількості відмов обладнання", або "може настати стабілізація геологічних процесів", або "можна очікувати зниження темпів зростання аварійності" тощо).

Кількісні прогнози являють собою числові значення прогнозованих показників (наприклад, "кількість постраждалих перевищить тисячу осіб") або кількісні оцінки достовірності досягнення цих значень: "імовірність аварії становить 90%"). На практиці, як правило, прогнозуються одночасно і якісні і кількісні характеристики об'єкта. Співвідношення цих сторін у прогнозі залежить від специфіки самого об'єкта прогнозу, цілей прогнозування, періоду упередження та ін.

Наприклад, з точки зору останнього критерію достатньо поширеною є така структура прогнозної інформації: оперативні прогнози є кількісними, короткострокові – переважно кількісними, середньострокові – кількісно-якісними і довгострокові – в основному якісними. Крім ТОГО. ОСКІЛЬКИ В Перехідні періоди точність і вірогідність прогнозів, насамперед кількісних, різко знижується, в такі періоди підвищується роль якісних прогнозів.

При прогнозуванні надзвичайних ситуацій висновки, отримані внаслідок здійснення попереднього прогнозу є тією основою, на якій розробляються плани основних заходів цивільного захисту у випадку загрози (або виникнення) надзвичайної ситуації. При цьому дуже часто висновки, отримані шляхом попереднього прогнозування, є єдиними даними щодо характеру розгортання надзвичайної ситуації у просторі і часі, які мас у своєму розпорядженні керівник цивільного захисту в перші години після виникнення надзвичайної події.

ПРИКЛАД.

Спрогнозувати можливі втрати населення у випадку забруднення місцевості сильнодіючими ядучими речовинами (СДЯР) при аварії на хімічно-небезпечному об'єкті, якщо відомі: середня щільність проживання населення на даній території 81 чол/ км, площа можливого хімічного забруднення 16.7 км2, і повна відсутність забезпеченості населення засобами індивідуального захисту.

Розв'язання.

1. Скористаємося таблицею типових людських втрат від ураження СДЯР (табл.1.4).

Таблиця 1.4

Можливі втрати населення, робітників та службовців, які опинилися в осередку хімічного зараження, %

Забезпеченість засобами захисту

На відкритій місцевості

У будівлях або в простіших сховищах

Без засобів захисту

90…100

50

У протигазах

1…2

до 1

У простіших засобах захисту

50

30...45

  • 2. Відомо, що типова структура втрат може розподілятися за такими наслідками: ураження легкого ступеня отримують до 25% постраждалих; ураження середньої тяжкості – до 40% постраждалих; смертельні ураження – до 35% постраждалих.
  • 3. За умови, що люди знаходяться на відкритій місцевості і позбавлені засобів хімічного захисту (протигазів), можливі втрати становлять 90... 100%, тобто з урахуванням щільності населення 81 особа на кв. км це дає Nураж = 81 × 16,7 × (0,90... 1,00) = 1218...1353 осіб.
  • 4. Враховуючи типову структуру втрат населення при ураженні СДЯР визначаємо, що:
    • • ураження легкого ступеня отримають від 305 до 339 осіб (близько 25% уражених);
    • • ураження середнього і важкого ступеня, що потребує госпіталізації, отримають від 488 до 542 осіб (близько 40% уражених);
    • • ураження, не сумісні із життям, отримають від 427 до 474 осіб (близько 35% уражених).

Оперативне (аварійне) прогнозування наслідків техногенних аварій здійснюється за даними розвідки. Розвідкою називають сукупність заходів, які виконуються усіма формуваннями сил цивільного захисту з метою збору даних щодо характеру небезпек (властивих надзвичайній ситуації), масштабу і ступеня ураженості об'єктів, що розвідуються, для належної оцінки обстановки (радіологічної, хімічної, бактеріологічної, інженерної тощо) в зоні ураження. Розвідка обов'язково передує усім основним діям сил цивільного захисту. Вона ведеться усіма формуваннями сил цивільного захисту з метою своєчасного виявлення даних, на основі яких приймаються рішення і виконуються рятувальні та інші невідкладні роботи.

 
<<   ЗМІСТ   >>