Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Класифікація небезпечних хімічних речовин

Небезпечна хімічна речовина (НХР) – це використовувана у промисловості та/або сільському господарстві речовина, яка при розливі або викиданні забруднює довкілля і може спричинити ураження чи загибель людей, рослин і тварин.

Небезпечні хімічні речовини поділяють на: 1) аварійно хімічно небезпечні речовини або сильнодіючі ядучі речовини (СДЯР); 2) бойові отруйні речовини; 3) речовини, що спричиняють переважно хронічні захворювання:

Сучасна наука має відомості про понад 60 мільйонів хімічних речовин. Серед них нараховується понад 6 мільйонів небезпечних хімічних речовин (НХР). Сучасна хімічна промисловість у великих кількостях виробляє близько 60 тисяч НХР.

Класифікацію НХР проводять за:

  • 1) ступенем токсичності при інгаляційному і пероральному надходженні до організму;
  • 2) ознакою переважного синдрому при гострій інтоксикації;
  • 3) агрегатним станом;
  • 4) температурою кипіння;
  • 5) здатністю до горіння;
  • 6) впливом на організм людини.

За ступенем токсичності всі хімічні речовини поділяють на:

  • • надзвичайно токсичні, з ;
  • • високотоксичні, з ;
  • • сильнотоксичні, з ;
  • • помірнотоксичні, з ;
  • • малотоксичні, з ;
  • • нетокеичні, з

У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:

I - надзвичайно небезпечні;

II – високонебезпечні;

III - помірно небезпечні;

IV - малонебезпечні речовини.

Клас небезпеки НХР встановлюють за найбільш жорстким показником, характерним для даної речовини (таблиця 6.2).

Таблиця 6.2

Характеристика класів небезпеки хімічних речовин (ГОСТ 12.1.007-76)

Клас

небезпеки

НХР

ГДК у повітрі робочої зони, міліграмів на 1 куб. метр

Середня смертельна доза (LD50) при потраплянні в шлунок, грамів на 1 кг ваги тіла

Середня смертельна доза (LD50) при впливі на шкіру, міліграмів на 1 кг ваги тіла

Середня смертельна концентрація (LD50) у повітрі міліграмів на 1 куб. метр

І – надзвичайно небезпечні

<0,1

< 15

< 100

<500

II – високо-небезпечні

0Д...1

15...150

100...500

500...5000

III – помірно небезпечні

1,1...10

151...5000

501...2500

5001...

...50000

IV – мало-небезпечні

> 10

>5000

>2500

> 50000

За здатністю до горіння НХР поділяються на:

  • • горючі – легко займаються від джерела вогню та продовжують самостійно горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, окиси азоту тощо);
  • • важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);
  • • негорючі – не здатні до горіння в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21%) при температурі до 900°С (хлор, азотна кислота, фтористий кисень, фосген, окис вуглецю, сірчаний ангідрид);
  • • негорючі пожежонебезпечні – розкладаються при низьких температурах, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).

Здатність НХР переходити в основний уражаючий стан і створювати уражаючі концентрації визначається їх фізико- хімічними властивостями. Найбільше значення у випадку ураження людини має агрегатний стан речовини, розчинність її у воді й органічних розчинах, щільність розчину та її летючість, питома теплота випарування і теплоємність рідин, насичених парів, температура кипіння.

За швидкістю розвитку клініки ураження усі НХР поділяються на швидкодіючі та НХР уповільненої дії. Швидкодіючі (кислота синильна, аміак, бензин, бензол, фосфорорганічні речовини, хлор та інші) спричиняють ураження в найближчі кілька десятків хвилин. Для НХР уповільненої дії характерна наявність прихованого періоду, що може тривати 10... 15 (і більше) годин (фосген, кислота сульфаститна тощо).

До стійких НХР відносяться речовини з температурою кипіння вище за 140°С (хлорпікрин, кислота сульфатна, тетраетилсвинець тощо). Вони можуть зберігати уражаючі властивості на місцевості від кількох годин до кількох місяців. Нестійкі НХР мають температуру кипіння нижче за 140°С і час ураження ними місцевості становить від кількох хвилин до однієї години (кислота синильна, вуглецю діоксид тощо).

На стійкість НХР впливає безліч причин: метеорологічні умови (температура, швидкість вітру, вертикальна стійкість), характер місцевості тощо.

За агрегатним станом НХР класифікуються як:

  • – рідкі та стиснені гази (аміак, фосген, сірчаний газ, окис вуглецю, фтор тощо);
  • – рідини з температурою кипіння, нижчою за 100 °С (фтористий кисень, азотна кислота, сірковуглець, акрилонітрил тощо);
  • – рідини з температурою кипіння понад 100 °С (хлористий кисень, сірчана кислота).

У звичайних умовах НХР можуть перебувати у твердому, рідкому та газоподібному стані. Газ (пара) займає великий об'єм, тому при виробництві, використанні, зберіганні та перевезенні газоподібні НХР можуть переводитися у рідкий стан або знаходитися під тиском. Це істотно впливає як на кількість НХР, так і на фазово-дисперсний склад хмари, що при цьому утворюється.

В атмосфері НХР можуть знаходитися у вигляді пари або газу, а також в аерозольному стані, коли рідка або тверда речовина зависає в повітрі у вигляді часток різного розміру: від тонко дисперсних – діаметром до 30 мкм (туман, дим) до грубо дисперсних – діаметром більш 30 мкм (мжичка, дим) і в крапельно-рідкому стані.

Важливим показником властивостей НХР є відносна щільність пари (відношення пари до щільності повітря). Якщо відносна щільність пари менша за одиницю, то речовина легша за повітря і швидко розсіюється, при відносній щільності пари вище за одиницю НХР довше утримуються на поверхні землі, а їх вплив на людину більш тривалий (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Фізико-хімічні властивості деяких небезпечних хімічних речовин

Наймену

вання

НХР

Агре

гатний

стан

Відносна

щільність*

Темпе

ратура

кипіння,

°С

Температура плавлення, °С

Розчинність

Граничні вибухонебезпечні концентрації, %

ГДК,

мг/м3

Аміак

Газ

0,771

- 33,35

- 77,75

У воді 526 г/л В ефірі й органічних розчинниках

15...28,0

20,0

Ацетон

Рідина

0,791

56,2

-95,4

З водою змішується у будь- яких співвідношеннях

2,55...12,8

200,0

Бензин

Рідина

0,72...

...0,825

40...70

-

-

2,9...8,1

Для бензинів- розчинників

  • 300.0 Для паливних
  • 100.0

* Відносна щільність – це щільність рідин порівняно зі щільністю води, щільність газів або пари – порівняно з повітрям.

Етилен

гліколь

Рідина

1,113

198,1

- 15,6

У воді, необмежено в етанолі

-

5,0

Кислота

сульфатна

Рідина

1,834

330,0

10,35

3 водою змішується у будь- яких співвідношеннях

-

1,0

Метилу

хлорид

Газ

0,992

-24,1

-

-

Спалахує в суміші 8,1... 19,7%

5,0

Сірчаний

ангідрид

Газ

2,926

- 10,1

-75,5

У воді 22,8 г/100г

-

10,0

Сірково

день

Газ

1,538

- 60,38

-85,7

У воді 291 мл/100г

4,3...46,0

10,0

Сіркову

глець

Рідина

1,260

46,3

-112,0

В ефірі, спирті, у будь-яких співвідношеннях

1,25...50,0

1,0

Фосген

Газ

1,42

8,2

- 118,0

У крижаній оцтовій кислоті, бензолі, толуолі

-

0,5

Хлор

Газ

3,214

- 34,05

-101,3

У воді 0,7 г/ІООг

У суміші з воднем 92,2... 1,5%

1,0

В аварійних ситуаціях необхідно визначити найнебез- печніший вплив НХР на людину з метою надання своєчасної і кваліфікованої допомоги потерпілим. Тож найбільше поширення має класифікація НХР на основі переважаючого синдрому, що формується при гострій інтоксикації.

Відповідно до токсикологічної класифікації всі НХР поділяють на шість груп:

  • 1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихло- ристий фосфор, фосген, хлориди сірки тощо) впливають на організм людини через вдихання парів, через деякий час ці речовини викликають токсичний набряк легенів.
  • 2. Речовини переважно загальної токсичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксид тощо) – викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі та поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути (інгібітори ферментів дихальної системи, відокремлювач процесів окислення), а також речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення. У разі потрапляння до організму людини смертельних доз з'являються клонікотонічні судоми, різкий ціаноз, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання.
  • 3. Речовини, яким властива задушлива і загальноотруй- на дія (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) мають здатність до сильної опікової дії, що значно ускладнює надання допомоги потерпілим. У разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритом- нення, глибокий наркоз зі зникненням усіх рефлексів.
  • 4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення і передавання знервованого імпульсу (ФОС, сірковуглець) діють на нервову систему людини. У разі високих концентрацій – це глибокий наркоз зі зникненням усіх рефлексів. Падіння артеріального тиску, порушення серцевого ритму.
  • 5. Речовини із задушливою і нейротропною дією (аміак, гептил, гідразин тощо) – викликають гіпертонію, кон'юнктивіт носоглотки, кашель, блювання. При високих концентраціях – набряк губ і кон'юнктиви, кашель з мокротинням, ціаноз, тахікардія.
  • 6. Метаболічні отрути (отрути) (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий) втручаються в процес метаболізму речовин в організмі. Отруєння ними характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але поступово у процес ураження втягується багато органів.

Фізичні та токсичні властивості деяких поширених НХР наведені у додатках (аварійних картонках).

 
<<   ЗМІСТ   >>