Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Особливості радіоактивного забруднення у випадку аварії на АЕС

Під час аварії на АЕС за межами санітарно-захисної зони станції може мати місце лише один уражаючий чинник – радіоактивне забруднення навколишнього середовища. Порівняно з випадком ядерного вибуху, цей чинник буде мати певні особливості, які необхідно враховувати, визначаючи способи та засоби захисту людей від радіоактивних продуктів викиду.

Перша особливість. При аваріях на АС зі зруйнуванням реактора процес поділу ядерного палива після аварії не припиняється і реактор перетворюється на постійне джерело надходження радіоактивних продуктів в атмосферу. Цей процес відбуватиметься, доки реактор не буде ізольований від зовнішнього середовища, як це було зроблено після аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС (спорудження об'єкта "Укриття").

Друга особливість. У реакторі АБС окрім звичайних продуктів поділу 235U додатково утворюється велика кількість (до 15 кг на 1 т ядерного палива) біологічно небезпечних ізотопів актиноїдів (Нептунію, Америцію, Кюрію тощо) і Плутонію. Окрім того, забруднення реакторного походження характеризується наявністю в ньому великої кількості найнебезпечніших газоподібних ізотопів (Ксенону, Криптону, Йоду), а також довгоживучих радіонуклідів (Стронцію, Цезію). Забруднення місцевості відбувається за рахунок продуктів поділу ядерного палива, більшість із яких має відносно великі періоди напіврозпаду, і тому воно може існувати упродовж десятків, сотень і навіть тисяч років.

При ядерному вибуху (ядерна бомба) унаслідок ланцюгової реакції вихідна ядерна речовина майже миттєво практично повністю ділиться з мінімальним виходом ізотопів із гамма-випромінюванням, а радіоактивне забруднення місцевості відбувається переважно за рахунок наведеної радіації в частинках піднятого вибухом ґрунту, які, осідаючи на місцевості, створюють зону забруднення. При такій НС більшість радіоізотопів коротко- і середньоживучі, тому тривалість забруднення буде значно меншою, ніж під час аварії на АС.

Третя особливість. Радіоактивні речовини реакторного походження утворюються у вигляді газоподібних продуктів і дрібнодисперсних аерозолів (діаметром близько 1 мкм), здатних проникнути як у живі організми, так і в різноманітні матеріали. Під час ядерного вибуху забруднення місцевості відбувається за рахунок ґрунтового пилу, що адсорбує дрібнодисперсні радіоактивні структури. Частинки пилу мають достатньо великі розміри і можуть бути "упіймані" будь-якими засобами індивідуального захисту, включаючи найпростіші (ватно-марлева пов'язка). Стаціонарний характер джерела забруднення при аварії на АЕС, а також часта зміна метеоумов призводять до збільшення масштабів і нерівномірності зараження, тоді як забруднення місцевості під час ядерного вибуху має спрямований характер із плавним падінням щільності зараження пропорційно збільшенню відстані від епіцентру вибуху.

Четверта особливість. Спад активності з часом при аварії на АЄС відбувається значно повільніше, ніж під час ядерного вибуху. Так, активність зараження місцевості при ядерних вибухах протягом першої години зменшується в 3000 разів, через 10 діб – в 1000000 разів, а при аварії на АБС, відповідно, у 2,5 і 3 рази. З часом ізотопний склад при аваріях на АБС змінюється у бік збільшення відносної кількості довгоживучих біологічно небезпечних радіонуклідів.

Важливою особливістю радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АБС є неоднорідність його розповсюдження на площині, "плямистість", що пов'язана з впливом на осад радіоактивного пилу під час переміщення радіоактивної хмари висхідних та низхідних повітряних потоків.

Зараженню, що утворюється внаслідок аварії на АБС, притаманні суттєві особливості уражаючої дії. Під час ядерного вибуху – це тільки зовнішнє гамма-опромінення людей, при аварії ж на АБС – це зовнішнє гамма-опромінення і внутрішнє альфа-, бета- гамма-опромінення людей.

 
<<   ЗМІСТ   >>